CTATTI

Як у Глибоцькій громаді вирішили врятувати вмираюче село, заснувавши у ньому сироварню. Автор: Дмитро Синяк Якщо у країні немає щонайменше п’ятдесяти сортів сиру і доброго вина, значить, ця країна дійшла до ручки. (Сальвадор Далі, іспанський художник ХХ сторіччя) Сир може розчарувати. Він може бути нудним, він може бути примітивним, він може бути занадто витонченим. Проте сир все одно залишається стрибком молока у безсмертя. (КліфтонФадіман, американський письменник) Дорога до багатства До буковинського села Михайлівки від Глибоки, центру об’єднаної громади, лише сім кілометрів. Старенький ВАЗ Глибоцької селищної ради ледве справляється з крутими підйомами, через які петляє дорога. Ми їдемо до Михайлівки, щоб подивитися, як іде підготовка до відкриття сироварні, ініціатором створ

Як голова Глибоцької ОТГ Чернівецької області Григорій Ванзуряк зацікавився приєднанням сусідньої сільської ради, і що з цього вийшло. Автор: Дмитро Синяк На стінах кабінету голови Глибоцької об’єднаної громади Чернівецької області Григорія Ванзуряка висять кілька старовинних чорно-білих фотографій – це збільшені листівки австрійського періоду. На одній з них – місцевий вокзал. На фото добре видно урочисту двоповерхову будівлю з написом Hlyboka, сповиту квітами, людей на пероні та двох чоловіків у формі – чи то військових, чи то залізничників. - Саме з цієї залізниці і розпочався стрімкий розвиток Глибоки наприкінці XIX сторіччя, – каже пан Григорій, зауваживши мій інтерес до старовинного фото. – Її почали будувати у в 1869 році, тягнучи колії від Чернівців через румунське містечко

24 жовтня Глибоцький ліцей приймав особливих гостей. Колишній волонтер Корпусу Миру міс Сінді Вонг після 15 років знову повернулася в Глибоку. Директор Глибоцького ліцею Дмитро Іванович Глобак зустрів її розкішним букетом троянд та теплими словами привітання. Міс Сінді організували дружню зустріч в кабінеті директора, на якій були присутніми вчителі англійської мови, волонтери Корпусу Миру, заступник голови селищної ради і колишні учні міс Сінді. Ми поринули спогадами в минуле, і подумки дивувалися досягненням нашого волонтера за ці 15 років. Після закінчення Північно-Західного університету, одного з найбільш престижних дослідницьких американських університетів, Міс Сінді вирішила приєднатися до Корпусу Миру. Завдання волонтерів Корпусу Миру полягає в тому, щоб допомогти жителям інш

В сьогоднішній День туризму, згадалася мені історія про те як ми подорожували Чорногорією. Це, можна так сказати, була перша масштабна туристична поїздка в Європу, не рахуючи сходження на Монблан. Ідея з вибором країни тоді була проста: наявність на її території гір та моря, безвізовий режим. Візу все ж таки ми відкривали, але для проїзду по території Румунії. Отож, проїхавши Румунію та Сербію, ми заїхали в маленьку затишну Чорногорію. Першою цікавою локацією був міст Джурджевіча через найглибший каньйон в Європі – каньйон річки Тара. Колись цей міст також був найбільшим автомобільним мостом арочного типу в Європі. Та для нас найцікавішим тут було пролетіти на зіплайні над каньйоном, на висоті близько 170 метрів. Наша подорож була поділена на три частини: Дурмітор (гори) – Язз (мор

Минулий навчальний рік вихованці гуртка «Спортивний туризм» Глибоцького центру туризму та краєзнавства закінчили «на мажорній ноті», пройшовши заліковий спортивний пішохідний похід ІІ категорії складності. А це – ще одна сходинка до зростання спортивної майстерності – середній рівень туристської підготовки. Влітку у рамках районного туристсько-виховного оздоровчого наметового табору «Райдуга» 11 учнівських груп здійснили спортивні походи різних видів туризму та різної складності. Серед них – і наша група, до складу якої увійшли юні туристи з Глибоцького ліцею Кушнір Олександр, Німачук Назар, Ткач Дмитро, Дудка Павло, Гаврилюк Богдан і Гаврилюк Христина та Старововчинецького ліцею Качуляк Олександра, Воробець Сергій і Передерко Дмитро, а також учень Карапчівського ліцею Скутарь Микола. К

В кожного з нас є заповітна мрія, яку ми зберігаємо в потаємному куточку серця. І все сподіваємося, що одного дня вона здійсниться. Для більшості людей мрії так і залишаються мріями. Але є серед нас і ті, хто все ж таки віддається поклику серця і вирушає назустріч своїй. Мрією Йоганнеса Ляйтнера, жителя австрійського міста Грац, було знайти хоча б якийсь слід свого діда, дізнатися про минуле своєї родини, а можливо, навіть відшукати могили його предків. І ось так, девять років назад, Йоганнес та троє його друзів вирушили в Україну. Все, що в них було, це свідоцтво про народження діда, Вільгельма Хартмана, видане в місті Глибока 15 липня 1900 року. Сподіваючись знайти відповіді на свої запитання, Йоганнес прибув в Чернівці, столицю Буковинського краю. Чернівці вразило австрійців своєю

23 серпня, в День Державного Прапора та напередодні Дня Незалежності України, в читальному залі Глибоцької центральної районної бібліотеки відбулось засідання літературної студії «Витоки» за темою: «Патріотичні вірші про Україну»  та презентація творчості Юлії Іванчикової. Учасники засідання ніби наскрізною патріотичною ниткою по канві вишивали спогади про Україну – від давнини, аж до сьогоднішніх часів. Адже ця зустріч об’єднала два покоління, як старших, більш досвідченіших, так і  ще зовсім юних. Вперше  на засіданні літературної студії «Витоки» презентувала свої вірші Юлія Іванчикова («Іконостас», «Рідна моя Марія»,«Вітер зі Сходу» та ін.), про яку можна сміливо сказати – патріот своєї України. Адже, пише вона про це, як справжній поет: її громадянські почуття відтворюються через о

Коли зустрічаються члени родини, які роздлені великою відстанню, завжди присутні і радість, і хвилювання , і трішки смуток. Саме такі відчуття панували у родинах Дудки і Радкевичів, глибоччан, які чекали гостей з далекої Аргентини. Роман Назарик, батько якого виїхав до цієї країни після Другої Світової війни, разом зі своєю родиною завітав до своїх двоюрідних братів Петра і Дмитра Радкевичів та сестри Оксани Дудки. Родини Радкевичів та Назариків завжди були громадянсько активними. Так пан Роман є секретарем Українського Культурного товариства «Просвіта» в Аргентинській Республіці, яке було створено у 1924 році. А перша українська читальня була заснована у 1910 році у Буенос-Айресі українцями-емігрантами, які принесли із собою до далекої Аргентини ідеали «Просвіти», яка була створена у Ль

Вже стало традицією кожного літа разом зі своїми друзями мандрувати Європою, відкриваючи для себе нові країни, нові гори та різні цікаві локації. Цей рік не став виключенням. Мандруючи просторами Інтернету, я наткнувся на розповіді про Доломітові Альпи. Про цей регіон Альп я давно знав і чув, що це одні з найкрасивіших гір світу. Отож, перечитавши цілу гору матеріалів, було вирішено, що цей рік ми їдемо туди. Якщо з гірською частиною нашої мандрівки все було вирішено, то про морську треба було ще подумати. Варіантів було декілька, проте ми знов обрали Хорватію з її надзвичайно чистим Адріатичним море. Минулого року ми відпочивали там на острові Крк, тому цього року вирішили освоїти материкову її частину. І ще одна надзвичайно красива локація, яку ми зобов’язані були відвідати, будучи в Х

Вони скажуть вам, що всі у цьому світі залежні. І їхня залежність така ж, як і ваша від хліба, води, повітря, сну. Запевнятимуть, що суспільство відстало, адже давно відомі ліки від усього, тільки нам про це не кажуть. А вони знають, що до прикладу, марихуана — еліксир. Вони крастимуть у батьків гроші або коштовності, щоб отримати чергову дозу, і їм аж ніяк не дорікатиме сумління. А в результаті це покоління не стане опорою своїм батькам на старість. Дай Боже, щоб не обузою! Мені б хотілось цим матеріалом „дійти” до свідомості наркозалежної людини, щоб вона змогла прожити вільне і красиве життя. Але я буду рада, якщо хоча б хтось вчасно задумається і не зробить хибних вчинків. І якщо батьки зайвий раз проконтролюють свою дитину. „Цікаво” проводити вільний час починають у шкільні роки.