Tag: спомин

Людина є лише гостем на цьому світі. Вона приходить і відходить. Залишається тільки пам’ять. Та найважче змиритися з тим, коли не стає тих, які здаються живішими за всіх живих. Таким був В’ячеслав Чорновіл – завжди усміхненим, позитивним, енергійним, щирим, з іскрами в очах. Важко повірити, що вже минуло 16 весен без провідника. Вже саме походження В’ячеслава Чорновола пророкувало йому непросту долю. Народився на Шевченковій землі, зростав у інтелігентній, вчительській сім’ї, де значне місце надавали історичній пам’яті та національним обов’язкам. Від батька успадкував козацьку кров. Мати походила з славетного роду меценатів Терещинків. Сім’я у радянські часи зазнавала переслідувань від більшовицького режиму, 1937 року було заарештованого рідного дядька, який так і не повернувся з ув’язн

Є люди,образ яких постає перед очима одразу ж при назві їхнього прізвища та імені. Є серед таких і він – колишній редактор Глибоцької газети "Новий день" Іван Семенюк. Привітній і відкритий, щирий і доброзичливий, з легкою іронічною посмішкою на обличчі, водночас із великою відповідальністю, коли мова заходила про роботу, професійне ставлення до випуску газети, і її авторитет серед читачів. Як ніхто, мабуть, інший, Іван Дмитрович умів із позаштатним активом районки, зокрема юними дописувачами, багато із котрих він благословив згодом у самостійну дорогу журналістики – далеко не завжди встелену трояндами, радше тернами. І дуже відрадно, що завдяки настановам і допомозі редактора його вихованці стали високопрофесійними фахівцями, відомими майстрами пера з найкращими людськими рисами.

Назарій Яремчук народився в селянській родині Назарія та Марії Яремчуків. Мав братів Степана, Богдана та сестру Катерину. Свою четверту дитину батьки назвали Назарієм (це ім'я означає «присвячений Богові»). Він народився коли батьку вже було 64-роки. Сама родина була музичною: у батька був тенор, він співав у церковному хорі; мати, крім співів, грала на мандоліні і виступала в місцевому народному театрі. Ще маленьким хлопчиком Назарій також почав співати. В дванадцять років Назарій пережив перший тяжкий удар — помер батько. Мати мусила віддати сина до Вижницької школи-інтернату. До навчання ставився добросовісно, займався у гуртках, надаючи перевагу хоровому. Після закінчення восьми класів у школі-інтернаті Назарій продовжив навчання у Вижницькій середній школі № 1, яку закінчив у 1969