Зустрілись, познайомились і… розійшлись
Піщаний пляж заміського озера кишів відпочивальниками. Андріс, обережно переступаючи лежачих, шукав вільного місця, аби і самому підставити сонцю свої оголені плечі. Здавалось, то була марна справа, але десь у кінці водойми врешті помітив прогалину між суцільними рядами тіл. Ступивши ближче, він вмостився на піску, де поряд лежала горілиць жінка у темних окулярах з бронзовою засмагою.
-я не потіснив вас, - несміливо запитав Андріс.
- та, начебто, ні, - стихо промовила незнайомка.
В обопільному мовчанні минуло хвилин 20. Якось несподівано жінка зняла окуляри і, повернувшись обличчям до Андріса:
- а що, спека не дошкуляє?
- здається, ще не зовсім, - відповів чоловік. Однак, якщо бажаєте можемо випити чогось прохолодного.
- гаразд, - прозвучало у відповідь.
Обоє не кв