«До вічності обличчям повернуся…»
Як то у серці щемить, як то хочеться багато сказати, але я встаю, і стиха шепочу:
-Юрику, ти з-поміж нас, бо твоя пісня лине з гір високих, зелених смерек гостроверхих…
Власне, сьогодні 24 вересня у невеличкій залі, за столом у Глибоцькому центрі туризму і краєзнавства зібрались ті, хто знав Юрія Петричука, який мав від Бога талант журналіста і поета.
І промовляючи ці вступні слова про нього, Галина Сисолетіна-Семенюк так щиро і не пафосно згадувала, втім не згадувала, а казала про живого, бо він – Юрій Петричук таким є у нашій пам’яті нетлінній.
Раз за разом говорили не менш щиро, задушевно про Юрія ті, хто знав, працював поряд з ним, зокрема Світлана Григор’єва, Флоря Березовська. А відтак у виконанні дуету «Мелос» пролунало декілька пісень на слова Поета. Треба від