CTATTI

17 лютого 2020 року виповнилося 80 років від дня народження краєзнавця, фольклориста, культуролога, етнографа, бібліотекаря за професією (нині на заслуженому відпочинку), «Почесного жителя села Великий Кучурів» - Мірчі Дмитровича Мінтенка. «Відомий митець Буковинського краю – золотий неоціненний фонд, імя якого відоме не тільки на Буковині, а й далеко за її межами», - характеризує ювіляра Наталія Бевцик, завідуюча бібліотекою с. Великий Кучурів. «Ходяча енциклопедія», - говорять знайомі. Бо він усе знає, і його відповіді на запитання глибоко обґрунтовані, цікаві, змістовні. «Вилитий тато, - шанобливо кажуть старенькі односельчани, дивлячись на Мірчу Дмитровича. Такого ж зросту, таке ж незвичайне серце, такі ж величезні глибокі очі з промінистими колючками… навіть розмовляє так ле

26 січня – Міжнародний день митника Вибір дати святкування Міжнародного дня митника пов’язаний з історичними подіями. Саме 26 січня 1953 року з метою вироблення та подальшого запровадження уніфікованих міжнародних стандартів у митній сфері у Брюсселі відбулася перша сесія ради митного співробітництва (РМС), яка у 1994 році перейменована у Всесвітню митну організацію. На урочистій церемонії 1953 року були присутні учасники Ради з 17 країн. Враховуючи внесок ради розвиток відносин між країнами, 26 січня 1983 року започатковане щорічне свято – Міжнародний день митника, яке відзначають понад 800 тисяч митників у всьому світі. До складу ВМС входять близько 200 країн, втому числі і Україна. Наразі Буковинська митниця Держмитслужби, як і вся митна система України вступила в епоху кардин

Чернівецьке обласне Товариство політвязнів та репресованих захистило проект, який був фінансований обласною держадміністрацією під назвою  "Відзначення 110-річниці від дня народження Степана Бандери та до 90-річчя утворення Організації Українських Націоналістів." В суботу зранку члени товариства виїхали із Чернівців в напрямку Івано-Франківщини. Першою зупинкою був меморіальний комплекс "Демянів лаз". На території комплексу височіє каплиця-дзвіниця, а в підвальному приміщенні знаходиться музей. До комплексу веде асфальтована дорога, вдовж якої встановлені хрести  обвиті колючим дротом. Цією Хресною дорогою вантажними машинами везли розстріляних та замордованих людей вглиб урочища. З лівого боку алея веде до могил, хрести на яких розміщені в напрямку чотирьох сторін світу. Усі ці за

З неперевершеною красою і багатством форм рельєфу Південна Буковина чарує туристів захоплюючими ландшафтами: як величними горами, які гордовито поглядають на зелені пагорби, так і дзюрчанням прозорих невеличких річок. Але не тільки ці красоти приваблюють туристів та паломників. Прекрасний ландшафт доповнюється багатьма історичними пам’ятниками національного значення, музеями, соборами, монастирями. Люди, спосіб життя, місцеві традиції, історичні пам’ятки – все це дає можливість туристам пізнати справжню культуру Буковини. В цій стороні все ще живе історія, де старожитності гармонійно переплітаються з новим, сучасні готелі й пансіонати, місця розваг та відпочинку, курортного лікування – це область Буковини пронизана духовністю, населена простими і надзвичайно гостинними людьми, які

26 листопада, у переддень вікопомної дати, до Глибоки з`їхалися поціновувачі художнього слова з різних  районів Буковини, імениті письменники та відомі громадські діячі,  щоб вшанувати славетну краянку своєю творчістю.  Під час урочистого відкриття форуму емоційну тональність всьому заходу надала  колекція одягу від Чернівецького коледжу дизайну та економіки «Епоха Ольги Кобилянської в історичних костюмах», яку майстерно презентувало студентське  модельне агентство «Рута» на чолі з викладачем Мариною Грижук. І Ольга Кобилянська зі своєю посестрою Лесею Українкою, і Чернівецькі франти та панянки кінця 19 – початку 20 століття, що продефілювали залом, дали присутнім відчуття дотику до легенди. Колекцію історичних костюмів для експонування люб’язно надав Чернівецький обласний краєзнавчий

Перші домовленості про зустріч із Василем Кушнірчуком – приватним підприємцем з Глибоки ненадовго відкладались. Із інтонації телефонної розмови я мимоволі відчував, що чоловік вагався, а чи варто говорити про те, що бачив і відчув на собі у ті буремні дні на Майдані, а відтак і в зоні АТО на Донбасі?... Звісно іти проти волі Василя я не міг. І все ж опинившись неподалік його невеликої крамниці сантехнічних виробів, відчинив двері і таки зайшов. Монолог мого нового знайомого видався коротким, але доволі емоційним: Даруйте, ворушити пережите справді не мав наміру. Важко те все, час від часу в мене різко підстрибує артеріальний тиск, без пігулок уже і не обійтись. Коли почались ті листопадові події 2013 року у Києві, на швидку руч прихопив деякі речі, зачинив крамницю і разом кі

17 листопада – День працівників сільського господарства Те, що у Михайлівці сельчани газдовиті, вміють рук докласти і до землі, і до утримання худоби відомо вже віддавна. Тож, коли у селі півтори роки тому розпочала випускати першу продукцію сироварня, довго не довелось думати про назву хоч і не великого, але цілком сучасного виробництва. Саме так і назвали, - посміхаючись каже голова Глибоцької об’єднаної територіальної громади Грирорій Ванзуряк, - «Добрі Ґазди».  За короткий термін бренд  «Добрі Ґазди»  знайшов своїх прихильників уже не тільки на Глибоччині, а й у Чернівцях та за межами Буковини. Нині сироварня де директором Володимир Білоус, постачає у торгову мережу до десяти видів високоякісних продуктів, зокрема твердих сирів, вершків, пастеризованого молока. До слова,

Догорав диво-жовтень бабиного літа, дещо подалі від гамірної центральної асфальтівки в яру протікав чисто сльозовий ручай, що в селі дехто до тепер називає річкою Кам’янкою. Піднявшись на горбочок, ми зручніше всілись на підстелені куртки, під крислатим кущем, на якому доволі рясно пломеніли ягоди глоду. Ось ці плоди, - звернув мою увагу співрозмовник Іван Звоздецький, - часто збираю, засушую, а від так смакую чаєм. Втім, не тільки смакую, бо цей напій добре прислуговується й оздоровленню серця. Особливо вже у поважному віці. Тихе місце для нашої розмови Іван Денисович вибрав не випадково бо і справді по літньому тепле сонце сповна спонукало до неквапливої бесіди про життя-буття, минулі роки. Власне, співрозмовник мав про що розповісти, пригадати. Як не як, а календар наближав

Кілька останніх тижнів над Глибокою чи не щовечора висів густий смог. Такий, який накриває лише великі промислові центри. Особливо потерпали вулиці за мостом. “Файні газди” палили листя та сміття, зачищаючи свої городи. Та так, що за сотню метрів нічого не видно. І це там, де споконвіку насолоджувались живим карпатським повітрям. Минулого тижня, як свідчить інформація з метеорологічного сервісу Windy, найвища концентрація чадного газу (СО) в Європі зафіксована над Україною. У деяких областях індекс якості повітря становить 150 при нормі до 50. Причина таких викидів, відзначає метеосервіс, невідома. Між тим європейцям, затятим прихильникам екологічної чистоти, невтямки, що головною причиною утворення смогу над Україною є спалювання трави та листя. Те, що в цивілізованих країна