28 червня – День молоді
Ту першу страву, приготовану ще за шкільних років, Іллюша Бугня чітко пам’ятає і досі. Так сталось, що хлопчина тоді залишився дома переважно сам – мати виїхала на заробітки в Італію, а батько більше часу проводив на роботі. Звісно, особливо варити сину було ніколи, отож Іллюша і взявся поратись на кухні. Збігав до сусідки, аби та написала на папірці що за чим кидати в каструлю і класти на плиту.
– Все, начебто зробив за рецептом тітки, – розповідає, посміхаючись мій співрозмовник, – ось тільки у страву не вкинув солі, бо жінка забула написати на тому папірці. Я ж не догадався, хоч не хочеш, а довелось добряче почухати потилицю…
Втім, здобутий «несолений» урок аж ніяк не відбив бажання займатись куховарством. Навпаки, вирішив взятись за справу професійно і закінчив стаціонарно Чернівецький кооперативний коледж за спеціальністю «технологія харчування», а відтак заочно Полтавський університет економіки і торгівлі. Словом, став дипломованим фахівцем. Молодого енергійного, вельми сумлінного глибоцького хлопця почали запрошувати на роботу в престижні заклади громадського харчування, зокрема Чернівців. В одному з них Іллю Бугню навіть призначили старшим зміни, де він у 21 рік мав під своєю опікою шістьох працівників.
І все ж йому хотілося знати більшого, набувати нових практичних знань у сфері європейської кухні. І якоїсь днини зібрався в дорогу.
– А опинився аж під Неаполем, – доповнив свою розповідь Ілля, – влаштувався робітником на будові. А щоб сповна освоїти технологію приготування італійських страв, тричі на тиждень їздив навчатись до місцевої піцерії. І так поєднував роботу з навчанням впродовж пів року. Як кажуть, час даремно не промарнував.
Власне, глибочанин не обмежився тільки однією закордонною поїздкою. Ще згодом три роки попрацював, але вже шеф кухарем відомого ресторану румунського бізнесмена. До речі, цей заміський заклад користувався великою популярністю у жителів Сучави.
– А чого ж повернувся назад у Глибоку? – перепитав Іллю.
– Існує відома фраза, – відповів на моє запитання. – Всюди добре, але вдома – найкраще. Тим паче, вже є своя сім’я, разом з дружиною виховуємо півторарічну донечку. Зрозуміло, що хочеться бути поряд із родиною.
Не так давно Ілля Бугня був призначений кухарем їдальні Глибоцького ліцею. Та через карантин довелось призупинити роботу закладу. Однак сидіти склавши руки майстер не став. Готував смачні обіди клієнтам у невеликому кафе на селищному ринку. Щодня сам привозив їх замовникам додому.
Ось така історія. Віриться, що в молодого фахівця, якому нині тільки двадцять сім років, ще попереду багато цікавого і успішного продовження.
Василь ГЕЙНІШ