УЧИТЕЛЮВАЛА, ДИРЕКТОРУВАЛА ЩЕ Й ДЗВІНКИХ ПІСЕНЬ СПІВАЛА…
Наразі добре прогрейдерованою дорогою ми в’їжджали у Білу Криницю минулого понеділка. Після літнього дощу дихалось легко і свіжо.
А ось і вона – Марія Василівна Осипова, - запримітив її на узбіччі мій супутник і провожатий Іван Денисович Звоздецький. Загальмувавши автівку, стали очікувати підходу старенької сельчанки. Яка напрочуд жваво йшла нам на зустріч.
Ой, Іване Денисовичу, - сплеснула руками жінка, - та ви що до мене?
А до кого ж іще? – сказав посміхаючись до давньої знайомої Іван Денисович.
…Далекого тепер уже 1956 року молоденька випускниця педучилища у Чернівцях Марія Осипова розпочала вчителювати у рідному селі. Діти одразу полюбили свою педагогиню, бо спілкувалась з ними з материнською любов’ю, просто й невимушено. Розповідала кожен урок, наче цікаву казку й учні с








