З НАМИ БОГ, З НАМИ ВІРА, З НАМИ СИЛА
Розмова із глибочанкою - військовою, молодшим сержантом ЗСУ, пані СВІТЛАНОЮ.
В який момент ви вирішили з чоловіком піти на війну і як це сприйняла ваша донька?
Для мене війна почалася ще у 2014 році, мій брат був в АТО. Я добре знаю що таке війна, це період, коли не було нічого - не було навіть тактичних перчаток, ми йому збирали все - одяг, взуття, їжу, з початку забезпечення було дуже погане.
Коли почалася повномасштабна війна, нашу свекруху оперували в Києві, ми поїхали її звідти забирати і бачили страшну картину. По трасі рухалися колони машин, на яких писало великими літерами ДІТИ, це було так моторошно, от тоді ми вирішили, що підемо захищати наших дітей. Чоловік пішов зразу у військомат добровольцем. А я трохи згодом, коли покращилося здоров’я свекрухи. Коли я звернулася









