Своєю невтомною кропіткою працею вони маленькими кроками наближаються до поставленої цілі. А розпочалося все з вагомої перемоги Глибоцької селищної ради на конкурсі, організованому Програмою розвитку ООН і Австрійською Агенцією Розвитку та отримання гранту на облаштування приміщення сироварні та придбання необхідного обладнання. Був створений сільськогосподарський кооператив “Добрі Газди” і проект почав втілюватися в життя.
Офіційне відкриття сироварні призначене на 22 березня, але виробництво сиру вже йде повним ходом. Кожного ранку близько о 8 годині 12-14 чоловік приносять свіже ранішнє молоко, якість якого ретельно перевіряється працівниками сироварні. Впевнившись, що молоко відповідає визначеним нормам, його ретельно проціджують і переливають у відповідний контейнер для пастеризації. Згодом відбувається сам процес сироваріння і після його завершення отриману головку сиру поміщають під прес, щоб стекла зайва рідина (в Михайлівській сироварні їх 4). Кінцевою “зупинкою ” є так звана камера визрівання сиру.
Тут знаходиться ванна з соляним розчином, в якій вимочують сир, перш ніж покласти його на полицю. Температура повітря та вологість кімнати знаходяться під постійним контролем (вологість не повинна перевищувати 85%). Визрівання сиру триває один- два місяці. Сирні круги покривають п’ятьма шарами харчового латексу і зверху надписують дату виготовлення.
Наш візит до Михайлівської сироварні дав змогу на власні очі переконатися в завзятості та наполегливості працівників. На полицях камери визрівання вже є декілька різних видів сирів (голландський, австрійський, буковинський, сир з спеціями). Кожні два дні сироварня варить буковинську рікотту (традиційний італійський сир з сироватки).
В той час як Григорій Степанович Ванзуряк (голова Глибоцької ОТГ), Василь Костянтинович Зеленівський (керуючий справами виконкому Глибоцької селищної ради) та Іван Іванович Петрук (начальник Глибоцької районної державної лікарні ветеринарної медицини) обговорювали деякі робочі моменти, я мала змогу оглянути приміщення сироварні, спостерігати за роботою сироварів, і навіть поставити декілька запитань, відповіді на які, на мою думку, були б цікавими багатьом жителям нашої громади.
- приймають від членів кооперативу, худоба яких пройшла ветеринарний і санітарний контроль. Після ретельної перевірки якості молока проводиться оплата, в середньому 10 грн. за літр.
- Як називатиметься наш михайлівський сир? – В майбутньому планують досить широкий асортимент сирів: Глибоцько-Буковинський, Червонодібровський з травами, з перцем, Михайлівський Світанковий, а також Полянівська Рікотта.
- Скільки літрів молока зазвичай отримують в день? – Як правило, сироварня приймає 150 – 200 літрів молока в день, і процес варіння сиру відбувається кожні два дні.
- Скільки людей працює в сироварні? – Колектив сироварні невеликий: два сировари, один бухгалтер (вона ж в.о. керівник) і один кочегар. Водночас багато інших людей приймають активну участь і докладають безліч зусиль для того, щоб в недалекому майбутньому ми мали змогу споживати сир нашого власного Коли відбувається збір молока? – Збір молока відбувається вранці та ввечері. Молоко виробництва.
- Які у вас плани на майбутнє? – В майбутньому мріємо створити власну кооперативну ферму, що дасть нам можливість отримувати значно більшу кількість молока і збільшити виробництво сиру.
- Чи є у вас якісь мрії, пов’язані з сироварнею? – Ми мріємо про те, що одного дня наш михайлівський сир з’явиться на прилавках кожного магазину Глибоцької ОТГ і наші діти в дитсадках і школах матимуть змогу харчуватися нашою продукцією.
- Михайлівська сироварня – це приклад завзяття, невтомної праці, любові до власного краю. Це перший значний крок до розвитку і процвітання, за яким буде ще безліч досягнень та перемог.
Лариса Почапська