Зачин цього неповного дійства минулої неділі було зроблено у Глибоцькому краєзнавчому музеї, де зберігає ряд архівних матеріалів про життя і творчість Григорія Трафюка – поета, художника, виконавця авторської пісні, журналіста. А зробила вступне слово до зібрання зініційовано дочкою Марічкою свого тата з нагоди 65- річчя від дня народження, директорка закладу Ольга Шевченко. Тут же прозвучав й схвильований, щирий і дуже теплий спогад про Григорія Петровича, ветерана Вадул- Сіретської митниці Ганни Курочкіної. Саме на вамі продовж семи років праці керівника прес-центру чи не найбільше розкрився діамантовим блиском талант митця. Чого варта була бодай авторська пісня Григорія Трафюка «Прекрасна жінка у митній уніформі», що згодом під час другої частини зібрання в актовому залі музичної школи вкотре незабутнім спогадом прозвучала з екрана голосом співака.
…Хлопчина народився і зростав у бідній глибоцькій сім ї, вже у 4 роки втративши найдорожчу людину – свою матір. Можна сказати, що вже відтоді Гриць потягнувся до складання віршів ще не вміючи писати. З його дитячих вуст зринали рядки посвяти найдорожчої неньки. Загалом тема материнства превалюючи знаходила місце у поетичній творчості Григорія Трафюка. Як, власне, й тема кохання, зокрема і до дружини Валентини. До речі вона не менш щиро й з любов’ю розповіла про свого чоловіка в онлайн режимі. Звернення до присутніх, перебуваючи нині закордоном і не маючи змогу приїхати у Глибоку теж зробив і син Петро, який зі світу не близького виконав пісню-посвяту рідному батькові.
Раз за разом слово брали у залі зі своїми спогадами, вельми цікавими фактами з біографії Григорія Трафюка дочка Михайла Івасюка –Оксана, викладач ЧНУ, Світлана Лучак-Кирилюк – педагогиня цього вишу, подружжя Григоряків, ветеран митниці – Олександр Карлійчук, поетеси- Віра Китайгородська( по телефону) , Галина Семенюк-Сисолєтіна, Володимир Харитеску- оранжувальник багатьох музичних творів Григорія Трафюка, поетеси – Олена Рєпіна та Родіка Зегря.
За не тривалі прижиті літа (помер поет 10 років тому) Григорій Трафюк встиг видати лише 2 поетичні збірочки «Поминальна свіча» та «Одкровення». Як на мене то є воістину перлини віршованого українського слова справжнього таланту митця, яким може насправді гордитися глибоцький край.
Ще і ще раз віддаю належне Марічці Трафюк, котра не менш талановитими здібностями батька береже немеркнучу пам’ять про нього, як і всіма, хто знав і шанував світле ім’я, котре повік світитиме нам із Небес.
Василь Гейніш
