24 липня віряни храму рівноапостольної княгині Ольги відзначають Храмове свято.
У Глибоці у Храмі рівноапостольної княгині Ольги Православної церкви України відбулася Святкова Божественна літургія, яку очолив настоятель храму отець Роман Грищук. На свято завітали віряни з усієї Глибоччини.З вітальним словом до настоятеля, прихожан і гостей звернувся Глибоцький селищний голова Григорій Ванзуряк.
Храм рівноапостольної княгині Ольги існує вже двадцять три роки. Щороку кількість прихожан збільшується. Настоятель храму священник Роман Грищук розповідає – до церкви долучається все більше молоді.
У цей світлий прекрасний день хочеться всім побажати міцного здоров’я, довголіття, щастя у родинах і Божого благословення. Нехай Ісус Христос допомагає, веде нас по життю, дає нам віру та укріплення у цей важкий час, духовне тепло. Всім щастя та благополуччя.
По завершенні Богослужіння відбувся традиційний хресний хід навколо храму та святкове мирування.
(24 липня Православна Церква вшановує пам’ять рівноапостольної княгині Ольги.
Вона була дружиною князя Ігоря та матір’ю князя Святослава. З літописного тексту ми знаємо про те, як жорстоко вона помстилася за смерть чоловіка (помста була справді витонченою по мірках тодішнього суспільства, яке сповідувало дохристиянські закони моралі). Також літописець, описуючи її, акцентує увагу на її мудрості та рішучості. Адже, вона справді зробила багато для зміцнення Києва, як центра слов’янських племен.
Рішучим було і її рішення прийняти християнство. Адже, на той час не було ще сприятливого підгрунтя для того, аби цей крок прийняло і суспільство. Син Святослав не розділив цих поглядів матері. І лише один із онуків княгині Ольги, Володимир, зумів продовжити справу своєї бабусі у більш ширшому форматі.
Канонізували княгиню Ольгу у 1547 році.
Сьогодні багато різних думок виникають у дослідників її життя, багато “темних плям” є у її біографії. Навіть момент її хрещення є суперечливим (одні вважають, що охрестилася вона у Візантії, прибувши туди з візитом; інші – що хрестилася Ольга в Києві ще до аудієнції в імператора). Проте, не ставляться під сумнів: беззаперечний факт її реальності, тверді риси її характеру та її прагнення через християнство наблизити Київ до європейських держав. Уже тоді княгиня Ольга вбачала у християнському світогляді наступну щаблину, вищу від дохристиянських звичаїв та моралі.
Сьогодні найкумеднішим є лише той момент, як московія та її церква намагається “привласнити” цю святу, іменуючи її “російською” (хвала, що не “московською”). Відкидається навіть те, що у час князювання Ольги ні московії, ні росії світ не знав (прекрасні були часи у цьому плані).
Тому, на зовсім інший рівень треба підносити вшанування її пам’яті. Адже княгиня Ольга – це та особистість, якою повинна пишатися наша Україна, як істинна спадкоємиця Київської русі.
І таких постатей наша держава має багато у своїй історії. Не кожен з них причислений до лику святих. Проте кожен є світильником для сучасних українців, тим провідником, який надихає у розбудові нашої країни!)
