Вже 109 днів у важких боях наші мужні захисники боронять українську землю від рашистської навали.
Патріотичні глибочани об՚єдналися, аби фізично, матеріально, морально підтримувати Збройні Сили України, у яких вбачаємо єдину опору та надію всіх українців у цей буремний час.
До щоденної праці долучалися чимало людей – дорослих та дітей, які живуть у нашому селищі, а також тих, хто вимушено покинули свої домівки і знайшли прихисток у Глибоцькій громаді.
За цей час ми багато чого навчилися робити: плести маскувальні сітки та «кікімори», шити підсумки, чохли на шоломи, трьохточкові ремені, тактичні паски до штанів, бафи і балаклави, сидушки, розвантажувальні жилети і плитоноски, індивідуальні аптечки… Навіть готувати пастилу з фруктів – глюкоза для наших воїнів також потрібна.
Завдяки добродіям Тетяні та Віорелу Радуканам, Миколі Боднарюку з Опришен у перші тижні війни передавали військовим у Київ біноклі, рації, генератор, турнікети, взуття, одяг, спальні мішки і килимки, медикаменти та чимало необхідних та дефіцитних у той час речей. Мешканці Глибокої приносили в Центр, який став логістичним пунктом, необхідні матеріали, одяг, взуття, продукти харчування, ліки, з яких ми комплектували аптечки тощо.
Центр туризму у перші найважчі дні війни передав своє туристське спорядження для потреб армії, а танцювальний клуб «Forward» – ще кілька десятків килимків.
Відгукнулись на заклик про допомогу вихованці Центру минулих років та колишні працівники нашого закладу позашкільної освіти, члени Глибоцького туристського спортивного клубу «Меридіан», яких доля розкидала по країнах Європи, Америки, Австралії.
Віталій і Федір Юркевичі передали тканину та необхідні для пошиття військової амуніції матеріали.
Павло Рошкулець роздрукував на 3-D принтері перископи, кріплення для «бомбочок» до дронів, тримачі для підсумків, які ми пересилали на передову.
Звичайно, без фінансової підтримки неможливо реалізувати будь-яку справу. І кожне наше звернення знаходило розуміння та підтримку доброчинців. Наші друзі, знайомі, і навіть зовсім незнайомі нам люди передавали та перераховували кошти. Загалом ми зібрали 59060 гривень, завдяки чому зробили і продовжуємо робити корисні справи:
– закупили фурнітуру: фастекси, стропи, резинку, липучку, заклепки, люверси, нитки…;
– повернули громаді половину вартості тепловізора, який доправили до військових – глибочан у Сіверодонецьк;
– придбали основу для маскувальної сітки;
– передали продукти та господарські речі людям, які постраждали від окупації, через волонтерський осередок при Бучанському Пластовому вишкільному центрі;
– передали кошти на закупівлю шин до мікроавтобуса, яким доставляли посилки на передову воїнам – глибочанам;
– купили і передали необхідні речі для нашого односельчанина Андрія, який воює на Донеччині;
– придбали для військових гермомішки, медикаменти, термобілизну, футболки та шкарпетки, а також смаколики.
За допомогою Остапа Українця, Катерини Дудки, сім’ї Євгенії та Петра Дудки закупили та передали якісний тепловізор Pulsar, дрони, приціли та інші прилади нашим вихованцям, які воюють у частинах спеціального призначення, а також для добровольчих формувань.
Родина Volodymyr Shpatar долучилася значною сумою до придбання ще одного тепловізора. Завдяки сім’î Сергія та Алли Лупуляк, Іванні Дудці, Ользі Сабран, Людмила Андрусяк та Христині Меленко ми змогли закупити надважливі речі – турнікети, кровоспинні пов՚язки та бандажі.
Родина Ігора Жижияна передала медикаменти, Анатолія Когута – продукти харчування тривалого зберігання для бійців на передову, родина Стрілаків з Кам’янки – дуже багато домашньої випічки.
Безмежно вдячні всім, хто долучився матеріально. А також тим, хто безупинно працює задля перемоги:
– Мирослава Волкова, Оксана Бельмега, Тетяна Лазурко, Валентина Каленюк, Дмитро Маркович Зозуляк, Василь Миронович Букатар, Марина Стрільчук, Надія з Донецької області, Наталя із Запорізької області, Лариса та Віктор з Києва – шиють;
– Меліса Безушко, Наталя та Юлія Балан, Тетяна Андрійчук, Надія Букатар, Наталя Крючко і Людмила Козачук, Віра Савчук, Наталя Цуренко, Оля та Валя з Києва і Оленка із Запоріжжя – плетуть «кікімори»;
– Артем Рудий, Роман, Галина Семенюк-Сисолєтіна, Олена Богдан, Олександра Чубрей та Юлія Коваль зі своїми учнями – плетуть маскувальні сітки;
– Сергій Проданюк – завгосп центру туризму – відповідає, аби все було справне і виробничий процес не зупинявся.
Перші маскувальні сітки та «кікімори» щоденно упродовж 1,5 місяця виготовляли члени релігійної громади: Алла Гандюк, Оля Закревська, Наталя, Діна і Назар Білоуси, Інесса та Еліна Купферберг, Марина Зюбанова, Оля Назарова і Жанна Анжієвська зі Стерче, Владислав Петренко з Оршівців, Віка Максимова і Таня Павлюк з Васловівців, Вася Мельничук з Коровії. Особлива шана і подяка Галині Андріївні Боровик – у свої 85 років вона готувала волонтерам обіди.
Турянський Михайло, Ліля з Києва, Олександр Мельничук, Анна Щербань, Меліса і Юля сортували імпортні медикаменти, яких поступало до нас на початках чимало. Володимир Чоботар неодноразово доправляв медичні засоби у госпіталі.
Щодня багато вихованців Центру та сила – силенна незнайомих дітей приходять у волонтерський осередок, щоб своєю посильною працею наблизити Перемогу! За це щира подяка від захисників і захисниць, як через скупе телефонне спілкування (бо ж фронт і війна), так і від тих небагатьох, які вже приїздили у Глибоку після боїв і протестували надану амуніцію. Відзначають її високу якість.
Тісна співпраця склалася із волонтерськими осередками з Кам’янецької та Чагорської територіальних громад, за що їм також велика подяка, обласним осередком Національного Корпусу. Разом ми сила! Приклади цієї волонтерської жертовності виховують патріотів України!
Про все в одній статті не напишеш. Може, когось у дописі і не згадала – даруйте. Бо ж скільки людей передавали речі, матеріали, гроші і не хотіли повідомляти своє ім’я та прізвище! Війна триває і допомога потрібна постійно. То ж працюємо в центрі туризму і в будні, і у вихідні дні. Як кажуть: крапля до краплі…
