Тихенько забившись у куточок кімнати, де час від часу збиралась родина і між нею точились дорослі розмови, маленька Марійка напруживши вуха уважно вслухалась у сказані слова. Багато що для неї ще було незрозуміло, але дедалі частіше чула вислови про те, що Україна має стати вільною, що недарма мамин брат воював за це в повстанській армії, змушений був опісля переховуватись подалі від рідної Глибоки.
Отож і зростала, формувалась у своєму патріотичному середовищі Марія Майщук. Та особливо вразила згодом її звістка про смерть В’ячеслава Чорновола. Довго не роздумуючи, Марія Сільвестрівна у 1999 році подала заяву про вступ у Народний Рух України.
– До НРУ нас приймали на зібранні у Чернівцях в обласному музично-драматичному театрі, – розповіла Марія Майщук, – там звучали фрагменти із різних виступів В’ячеслава Максимовича, котрі слухала зі сльозами на очах. То для мене і досі незабутній день.
Хоч бухгалтерська робота спочатку в райвузлі зв’язку, а потім у райпобуткомбінаті займала у жінки основний час, та вона все більш наполегливо включалась в активне громадське життя. І вже у 2007 році Марії Майщук довірили очолити Народний дім Глибоччини. До слова, тут вона зі своїми активістами, а їх входить у раду 36 чоловік, зуміла зібрати цілий ряд експонатів, з котрих деякі мають унікальну історію.
– На жаль, – каже Марія Сільвестрівна, – нинішній вигляд приміщення Народного дому прийшов у занепад. Переважно довелось забрати оті експонати до себе додому, дещо – в районний музей. Дуже хочу сподіватись, що невдовзі керівництво Глибоцької територіальної громади допоможе нам вирішити питання із розміщенням Народного дому.
Ще одна сторінка активної громадської діяльності Марії Майщук полягає в тому, що вона одночасно є у Глибоці головою місцевого осередку політв’язнів та репресованих із 2013 року.
Одним словом, Марія Сільвестрівна у постійному вирі громадського життя, вносить у нього весь неспокій свого великого патріотичного серця.
Василь ГЕЙНІШ