Напередодні святкування дня селища, поспілкувавшись із жителями нашого містечка, ми впевнились, що у нас живуть багато гарних людей, які вірять у хороше майбутнє.
Разом з журналістом газетити «Новий день» Ларисою Дущак, ми звернулися до мешканців селища з запитаннями: «За що Ви любите своє селище?». і «Чого Вам тут найбільше бракує, що хотілося б змінити?».
Флоря Рубанець:
— Глибока для мене — як дім. Куди б в гості не їздила, сюди завжди хочеться повертатись. Щодо бажань щось змінити, то скажу, що пенсіонери Глибоки давно мріють про автобус, який би у певні дні курсував селищем. Дорого нам брати таксі.
Василь Гоян:
— Люблю Глибоку, насамперед, за атмосферу затишку. Вона, хоч невелика, але тут є все необхідне і немає нічого зайвого. Мрію, щоб ми мали ідеальні дороги, як у Європі. І щоб люди отримували вищі зарплати і пенсії. Тоді буде більше усміхнених облич. Хотілося б, щоб у нас з’явилось якесь екологічно чисте виробництво. Тоді будуть гроші і на розвиток селища.
Анна Савчук:
— Глибока мені подобається, перш за все, тому що рідна. Тут знаєш кожне дерево, кожен провулок, зрештою — ледь не кожного перехожого. Чого тут бракує? Втрачається шарм нашого селищного парку. Якби там охайні доріжки облаштували, квітів гарних посадили. Також думаю, що варто у нашому селищі асфальтувати вулицю Ольги Кобилянської. Оскільки вона на Глибоччині жила, і в самій Глибоці гостювала, мала друзів, це було б підтвердженням нашої любові і поваги до письменниці на ділі.
Іван Олійник:
— Цього року я закінчив 11 клас. Вже склав ЗНО і планую продовжити навчання у Чернівецькому медичному університеті. Мені б хотілось згодом працювати у Глибоці, допомагати улюбленому селищу. А сьогодні, думаю, якби у нас з’явився басейн десь на 25 метрів, великий теніс чи боулінг — молодь з радістю проводила б там спортивний відпочинок.
Марія Чиботар:
— Може мені і хотілося б чогось нового. Але загалом Глибока подобається. Ось невдовзі відкриють спортивний майданчик столичного рівня. Там можна буде грати у гандбол, волейбол, футбол. Це свідчить про те, що влада про нас дбає.
Ось такі думки випадкових перехожих. Тішимось, що нікому не доводилось довго думати щодо того, що є доброго на їхній малій Батьківщині. Вони сповнені віри у здійснення їхніх мрій про селище, а це вже непоганий старт для змін.