Коли Ліля закінчила середню школу, то чи не вперше у своєму юному житті вчинила на перекір батькам. Ті дуже хотіли бачити дочку студенткою економічного факультету Кам’янець-Подільсьеого сільгоспінституту. Натомість дівчина подала документи тоді до Кіцманського радгосп-технікуму на відділення правознавства. Врешті-решт батько з матір’ю змінились, а дочка за два роки стаціонарного навчання отримала диплом з відзнакою.
То був її перший самостійний крок, але з роками підтверджений, що правильний, бо нині Лілія Гренчешин – директор Глибоцької філії Чернівецького обласного центру зайнятості переконана: аграрія з неї не вийшло би, а ось тут вона сповна на своєму місці. Власне, йдеться не про посаду керівника, бо починала з рядового фахівця і аж ніяк не мітила на крісло керівника.
- Повірте, – ділиться Лілія Лаврентіївна, – за суттю свого характеру ч зовсім не кар’єристка. Так склалось, що мій ріст до статусу директора йшов, начебто, сам собою – від одного щабля до іншого. І очолила колектив тільки три роки тому після кількарічного виконання обов’язків заступника директора. Тай практичний досвід керівника поповнився зростанням освітянського рівня, закінчивши заочно ще два виші і отримавши дипломи спеціаліста з юриспруденції та з екології. А головне для мене у тому, аби бачити перед собою людину, яка звернулась, а не просто безробітного. Вникнути у її проблеми і обов’язково допомогти за нашими можливостями.
Чи вдається це Лілії Гренчешен разом з її підлеглими? Гадаю, що сповна, бо наразі Глибоцька філія посідає перші позиції на Буковині. Практично за всіма параметрами роботи. І то є справді логічний підсумок зусиль не великого колективу (19 чоловік), а він, за словами директора, є однією родиною – міцною і злагодженою.
Власне, не хотілось би, аби все сказане сприймалось деким занадто пафосно. Ті, хто знає, а таких вельми багато, Лілію Лаврентієвну що вона є з тих, кого без перебільшення можна назвати особистістю. І не випадково навіть проста сельчанка, котра бодай раз побувала у директора на прийомі, аби привітатись навіть переходить на її бік вулиці…
Втім, знову ж таки не хочу щоб написане сприймалось за дифірамби. Просто кому так здається, зайдіть до кабінету Лілії Лаврентієвни і поспілкуйтесь. А, якщо зробите це днями, то побачите на її столі чимало квітів, як ознаку щирого привітання з нагоди ювілейного дня народження. Звісно, молодою, і привабливою, з привітною посмішкою на вустах жінкою.
Василь Гейніш