В першу суботу лютого на побачення з рідною школою прийшли випускники школи селища Глибока різних років випуску. Місце зустрічі, звичайно – школа – місце дитинства, де виросли, стежками якого ходили, зустрічалися і дружили, часом потайки від рідних.
Вже 40 років промайнуло, як тодішні випускники 10 А покинули школу, а здається, ніби недавно ми поспішали на уроки, шкільні вечори, екскурсії.
Випускники чекали зустрічі зі своїм рідним класом. І ось ми тут. Всі посідали так, як колись сиділи під час навчання. І пішли спогади. Спогади про веселе, безтурботне шкільне життя, цікаві історії, дитинство, яке саме в школі поступово перейшло в юність. А уроки… Це були не тільки уроки знань, а й уроки життя. Згадували вчителів і однокласників, які відійшли у вічність, але не з нашої пам’яті.
На зустріч однокласників був запрошений і колишній директор, який віддав Глибоцькій середній школі більше тридцяти років – Тодор Гуцуляк.
Урочистості почалися о 15.00 у спортзалі школи. З дзвоником в руках гостей зустріли теперішні випускники 2020 року. І ось пролунав дзвоник – незмінний символ шкільного життя. Його дзвінкий голос нагадав кожному роки навчання, перший дзвінок і перший урок. За 40 років школа майже не змінилася, просто помолодшала, хоч самі випускники стали бабусями і дідусями.
Школу залишили, але зустріч випускники різних років продовжили у більш невимушеній обстановці. І знову пішли спогади про виховні години, екскурсії, адже їх на той час було багато: в Київ, Брест, Мінськ, Севастополь, Москву та багато інших місць.
Ось так провели свій День молоді випускники 1980 року Глибоцької середньої школи (сьогодні це Глибоцька гімназія), бо молодість – це не вік, а стан душі.
