Стаття 258-3 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організаці

Зокрема, створення, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Водночас за такі діяння особа, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку зі створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину, звільняється від кримінальної відповідальності.
До прикладу, нещодавно Шевченківський районний суд Чернівців за матеріалами Служби безпеки України виніс ухвалу стосовно мешканця Донеччини, обвинуваченого в участі у діяльності терористичної організації «ДНР».
Правоохоронці встановили, що мешканець міста Костянтинівки у 2017 році здійснював пасажирські перевезення до тимчасово окупованої території України. У серпні 2017 року під час перетину лінії розмежування на КПВВ «Майорське» його затримали співробітники т.зв. МДБ «ДНР». Під психологічним та фізичним тиском чоловік погодився на співпрацю, отримавши псевдонім «Сирота».
У ході досудового розслідування чоловік надав інформацію про конкретні епізоди участі в розвідувально-підривних операціях проти України особового складу т.зв. МДБ «ДНР», у тому числі й колишніх співробітників УСБУ в Донецькій області.
Водночас слідством встановлено, що обвинувачений не був організатором терористичної організації, добровільно повідомив правоохоронний орган про свою терористичну діяльність, сприяв її припиненню та розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку з діяльністю такої організації. З урахуванням цих обставин суд ухвалив звільнити мешканця Костянтинівки від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3 Кримінального кодексу України.