9 вересня – ще одна болюча дата в історії нашої громади. День, коли перестало битися серце нашого земляка, Героя – Василя Миколайовича Докучаєва. Він віддав найдорожче – своє життя – за Україну, за її свободу, за право кожного з нас жити на рідній землі. Минув час, але біль утрати не стихає…. У пам’яті рідних, друзів, побратимів та всії, хто знав Василя, він завжди мужнім, добрим, щирим чоловіком, справжнім Захисником своєї Батьківщини.
Світла пам’ять Герою. Вічна шана і вдячність за його подвиг.
Василь ДОКУЧАЄВ. Пам’ятаємо…
23 грудня 1991 року у Глибоці народився Василь Докучаєв — тихий, добрий, працьовитий чоловік, який ніколи не любив зайвих слів. Йому було непросто говорити, але за нього завжди говорили його вчинки. Він допомагав рідним, сусідам, дбав про сестру Юлію та її дітей Богдану й Артема, для яких став справжньою опорою.
Василь працював у комунгоспі, робив усе, щоб рідна Глибока була чистою і затишною. А коли прийшла війна, його тихе життя змінилося. У лютому 2023 року він вирушив на навчання до Коломиї, а згодом став воїном 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Передова, Донецький напрямок, Бахмут… Там його знали як надійного й витривалого солдата. 8 вересня востаннє зателефонував рідним і сказав, що деякий час не буде зв’язку. Потім настало страшне чекання… А згодом прийшла звістка про його загибель на Донецькому напрямку.
Минув час, але біль не минає. Для рідних Василь назавжди залишиться добрим братом, турботливим дядьком, людиною, яка допомагала без зайвих слів. Для побратимів — надійним воїном. Для Глибоки — своїм хлопцем, який віддав життя за Україну.
Він жив тихо.
Любив тихо.
Допомагав тихо.
А його подвиг говорить голосніше за будь-які слова.
Вічна пам’ять Герою!
Наталія Балан, 2026 р.