Слово про колегу
То був доволі типовий вибір випускниці школи, а саме зі свого рідного села Шилівці, що на Хотинщині, подалася вступати у Чернівецьке медичне училище. Як кажуть, без проблем склала іспити, успішно навчалась, а від так за скеруванням і приїхала на роботу у Червону Діброву.
Чи думала, чи гадала Ніна Григорівна Заморська (нині за прізвищем чоловіка), що осяде в цьому селі надовго? Мабуть, якщо чесно, то й ні, але доля розподілилася по – своєму. День за днем набиралась досвіду, пішки долаючи на виклики пацієнтів, що найменше до двадцяти кілометрів від одного кінця села – до іншого. Звісно, не зважала на дощ, пекуче сонце в літку, а той сніги взимку, вихідні або свята, бо знала, що на її допомогу чекають, сподіваються люди. До слова, серед пацієнтів 530 сельчан, і до кого найперше йти у селі, як не до завідуючої фельдшерсько – акушерським пунктом.
А випадки траплялися різні, непередбачувані. Скажімо, як і цей, коли породілля котра ось – ось повинна була народити, довелось посадити на трактор і через снігові заметілі відвести у Глибоку до лікарні. Слава Богу, все завершилося без ускладнень: жінка народила четверту дитину живою і здоровою.
Зайве говорити скільки слів вдячності адресувалось за тридцять років сумлінної праці Ніни Григорівни. І хай додаються Вам, шановна колегиня, ще на многая літа людська повага низький уклін.
Лариса КОВРИК, заступник директора
КНП “Центр ПМСД Глибоцької селищної ТГ”