Сьогодні в Міжнародний день театру в центрі уваги особлива, шанована людина, якій 85 років – Домніка Кузьмівна Міренчук.
Її добре знають не тільки на Глибоччині, але й за її межами. Неодноразово була ведучою різних районних свят. У свій час проводила лекторії по всіх бюджетних установах, виступала із народними колективами в районі, області та за її межами. Одним словом універсальна талановита людина в культурі, яка гарно співала, грала, танцювала, виступала…
Домніка Кузьмівна завжди тримала стрій, навіть коли іноді було дуже важко, дуже рано, ще молодою залишилася вдовою. Вона прекрасна мати-берегиня для своїх синів, бабуся – двох внуків та прабабуся – п’яти правнуків.
Свій 85-й день народження Домніка Кузьмівна святкує вдома, в родинному колі, в колі друзів та знайомих.
Маємо велике щастя спілкуватися з людиною, яка все своє життя присвятила культурі, мистецтву.
– Розкажіть будь ласка з чого починалася ваша трудова діяльність?
– Моя трудова діяльність почалася із завідуючої Карапчівської сільської бібліотеки у 1957 році.
– По життю ви дуже талановита людина. Розкажіть будь ласка у яких видах мистецтва ви були задіяні протягом своєї трудової діяльності?
– Дякую Богу, що наділив мене талантом акторства, любити людей та приносити їм радість. Так, думаю цей дар завдяки тому, що я народилася саме в День театру, 27 березня – шуткує.
– Я була учасницею народного хору, учасницею народного драматичного театру, приймала участь народному ансамблі при районному будинку культури, ведучою на всіх рівнях (обласних, районних, сільських). У 80- их роках приймала участь в районному ансамблі пісні і танцю, в агітбригадах, поки вони існували. Ще й знаходила час на профспілкову роботу – понад сорок років була скарбником Райкому профспілки працівників культури.
– Можна сказати, що ви вклали всю свою душу в культурну діяльність Глибоччини. В День театру , хочу вас запитати – можете пригадати скільки ролей ви зіграли?
– Зіграла більше тридцяти ролей у виставах, драматичних гуртках, у мініатюрах біля пам’ятника Загиблим Воїнам.
-Яка із ролей, що ви зіграли на сцені, вам запам’яталася найбільше?
-Запам’яталася, звичайно «Земля» Ольги Кобилянської, спочатку зіграла роль Рахіри, а потім зіграла роль мами у цій же виставі, за що в області одержала нагороду та цінний подарунок «За найкраще виконання ролі матері».
-Ми всі знаємо, що для вас ваша сім’я, завжди була і є в пріоритеті, і все ж, як вам вдавалося поєднувати роботу і сім’ю?
-Я завжди мала підтримку і розуміння зі сторони своєї сім’ї. Дякуючи Богу мені вистачало часу і на роботу, і на виховання своїх дітей. Я дуже люблю своїх дітей: Віктора, Володимира, Наталю та своїх внуків та правнуків. Вони всі для мене найрідніші люди на Землі. Тішуся, горджуся ними та готова «прихилити для них небо».
-У вас є і ще одна прекрасна риса, це любов до рідної землі, природи, лісу. Розкажіть нам, будь ласка, про це.
-Ліс – це моя стихія. Взагалі люблю життя, люблю природу, дихати свіжим повітрям, насолоджуватися красою лісу у різні пори року. Люблю ходити по грибочки, тими стежками, якими мене навчив мій покійний тато.
Ви для нас приклад та натхнення і гордимося тим, що мали змогу доторкнутися до вашої історії життя.
Мріємо і намагаємося бути схожими на вас, але напевне це недосяжна ціль.
Дякую вам за спілкування та щирі відповіді.
Шановна Домніка Кузьмівна!
З нагоди вашого ювілею прийміть від усієї дружної культурної родини найщиріші вітання та найкращі побажання Вам і Вашим рідним і близьким!
У цей особливий для вас день прийміть від нас побажання міцного здоров’я, щастя та добра.
А також, звісно, найшвидшої перемоги України, настання миру та повернення до звичного життя.