Міжнародний день театру —щороку його відзначають 27 березня. День театру було встановлено при ЮНЕСКО з ініціативи делегатів IX конгресу Міжнародного інституту театру 1961 року. Це свято в усіх країнах світу проходить під девізом «Театр — засіб зміцнення миру і взаєморозуміння між народами».
Театр має виключно важливе етичне і художнє значення, несе в суспільство ідеї гуманізму і добра, сприяє формуванню естетичного смаку, розширенню кругозору.
Напередодні відзначення Дня театру пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з відомим місцевим актором, народного аматорського театру «Родина» села Черепківці – ВАСИЛЕМ РЕПЧУКОМ.
– Театр починається з вішалки, а з чого почалося ваше театральне життя?
– Будучи в десятому класі мене запросили в районний народний аматорський театр на одну з головних ролей – міністра фінансових справ Соломона Борисовича Мерчика (Якова Мамонтова «Республіка на колесах»). Під впливом емоцій зіграної ролі, вирішив вступати до училища культури, режисерський відділ. Ось так і почалося моє театральне життя.
– Які ролі полюбляєте грати?
– Я людина по натурі «гуморист», але доводилося грати драматичні, серйозні та навіть трагічні ролі. Наприклад у виставі Ольги Кобилянської «Земля» роль Сави – трагічна, а Юрія Федьковича «Як козам роги виправляють» – Василя Недобрюка – гумористична роль.
– А яка з ролей найулюбленіша?
– Знаєте всі ролі були для мене улюбленими, тому що ти втілюєшся в ту чи іншу роль. Але все ж таки найулюбленіша – Юрія Федьковича «Як козам роги виправляють».
– У якому віці ви зрозуміли, що актор це ваше покликання?
– Зрозумів у ранньому віці. У школі, дитячих таборах були драматичні гуртки, де я активно брав участь. Десь у 80- му році в школу приходили відомі актори Костянтин Васильович Мадей та Валентина Володимирівна Шматченко відбирали талановитих дітей для участі у виставах. Так я і потрапив на сцену.
– Якою була перша вистава, в якій ви брали участь?
– Перша моя вистава, у якій я взяв участь Якова Момонтова «Республіка на колесах».
– Як ти борешся із хвилюванням перед виходом на сцену?
– Побороти страх перед виступом допомагає моя дружина – Ольга Василівна, яка завжди поряд. Оскільки ми двоє режисери і спільно виконуємо цю роботу.
– Як вдається поєднувати роботу і сім’ю?
– В принципі немає, що поєднувати. Ми завжди разом і вдома, і на роботі. Бувають звичайно на роботі професійні суперечки але ми з легкістю їх долаємо.
– За рахунок чого вдалося досягнути успіху вашому театру?
– Я вважаю, що успіх мого колективу залежить від учасників, а їх у мене 35. Наш колектив називається «Родина». Чому саме така назва? Тому що приймають участь саме родини: родина Мікулеску, родина Карп’юків, родина Ткачук та інші. Без них і не було б мого успіху.
– Чи були курйозні випадки під час виступів?
– Особливих таких випадків і не пам’ятаю, але іноді було таке, що потрібної декорації не поклали, до якої мав би звернутися, іноді забував слова, але маю щастя, що «маю підвішаний язик» і викручувався із ситуації.
На цій гумористичній ноті завершимо наше спілкування.
В лютому актор відсвяткував свій прекрасний 60- річчний ювілей. 60 років життя – це солідний шлях! Втім, роки біжать, а на Вас це аж ніяк не позначається – Ви все такі ж бадьорі, молоді душею й життєрадісні та позитивно налаштовані при вирішенні будь-яких проблем. Тож будьте здорові й надалі та продовжуйте вести активний спосіб життя.
Напередодні свята прийміть наші вітання з Днем театру! Бажаємо досягнення висот, кар’єрного зростання і щоб упродовж долі удача завжди була з вами.
Театр – це окремий дивовижний світ, тож нехай він прикрасить кожен день вашого життя!