Наче вчора те було, а глядиш – уже й дев’ять класів школи позаду, а відтак і три роки навчання у Хотинському сільськогосподарському технікумі, де отримала диплом з відзнакою та фах бухгалтера. А ще повернення у рідні Тарашани, та початок роботи у колективному господарстві. І тут сім літ, мов листочки з календаря, раз за разом злетіли.
-Словом, – розповідає далі Олена Андронік, – якогось дня взяла мене за руку Стефанія Іванівна Никуляк – тодішній секретар сільської ради і серйозно так каже: «Готуйся, дорогенька, передам тобі свої повноваження, бо невдовзі час мені вже й на пенсію йти».
Я на те тільки посміхнулася, бо й гадки не мала, що в житті все повернеться саме за її побажанням. Однак, як бачите, я тепер ось уже п’ятнадцять років і справді секретарюю в сільраді. Втім, треба додати, що після недавнього об’єднання Тарашанська громада, окрім Привороків, ввібрала в себе ще й Турятку, Поляну та Станівці. Звісно, клопотів у Олени Орестівни відчутно додалось. І ледь не щодня після закінчення робочого часу складає в теку різні папери і міряє з ними дорогу до хати.
А там, нашвидкуруч повечерявши, розпитавши шістдцятирічного сина про справи учнівські, знову сідає за стіл, аби впорядкувати оті недопрацьовані папери. Та хіба лише документи, а вислухати в сільраді десятки людей, розібратись з їхніми питаннями, за можливості допомогти. Ой, як не просто це все дається. Далеко не кожен із відвідувачів тихо-мирно себе поводить, буває й різних слів не обмине, або ще й кулаком грюкне по столу. Мовляв, що ти, жінко, мене не розумієш, чого не підписуєш довідку?.. -Вірите – не вірите, – відверто зізнається Олена Орестівна, – але вже кілька разів зі сльозами на очах бралась за ручку й хотіла писати заяву на звільнення з посади. А потім мало-помалу вгамовувала себе, відкладала в бік ручку і викидала аркуш недописаної заяви… Що тут додати? Та хіба те, що Олена Орестівна надто вболіває за роботу, прагне, аби вона якомога повніше служила громаді. Тож нехай щастить, пані секретарю, бо Ви того варті!
Втім, ще один штрих. Як і мати, дочка Наталя на відмінно закінчила приватний вищий навчальний заклад «Буковинський університет». Зокрема одержала диплом юриста і нині успішно працює приватним підприємцем та постійно намагається досягти поставлених перед нею цілей.
Василь ГЕЙНІШ