На тлі непостійної суспільно-політичної ситуації в Україні кожен її громадянин щодня стикається із великою кількістю інформації, яка намагається маніпулювати його релігійними та політичними поглядами. Варто пам’ятати, що у питаннях віри та любові до України у нас не повинно бути жодного дуалізму, бо роздвоєність є ознакою меншовартісної людини. Ця духовна та громадянська роздвоєність може привести до того, що від Української Держави відвернуться найкращі з її представників. Бо вже зараз звідусіль від тих, хто неприховано вороже налаштований до України і прагне реваншистського поступу, лунають чіткі меседжі, які вкладенні у чітко продумані та систематичні фейкові сюжети, статті тощо, в яких відчувається ненависть до всього українського: Держави, Церкви і Народу.
Церква ніколи не закликає до рабства чи приниження. Христос здобув Свою Церкву найбільшою ціною – ціною Голгофської Жертви. Кров Спасителя лилась на Хресному Древі, щоб ми були вільними. Дар Свободи ми отримали у рук Божих, розпростертих на Хресті! Тому свідома повнота Церкви – а це усі прихожани різних конфесій – повинна дати відсіч усяким неправдомовцям, популістам, піарникам, владолюбцям, марнословам, корупціонерам, лихварям, здирникам та хабарникам.
Поважаючи вибір кожного, з любов’ю до своєї Батьківщини насамперед думати за майбутнє України. Але не забувати, що не може бути священика-агітатора, не варто провадити агітацію щодо якогось конкретного кандидата, розуміючи, що священик, який будучи духовним, має відповідальність не тільки за себе, але й за вручених йому людей.