Ще 20 січня 2017 року в Глибоцьке відділення поліції надійшло повідомлення про те, в районну лікарню звернувся місцевий житель з діагнозом – травматична ампутація правої гомілки.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.01.2017 р., приблизно о 12 годині 32-річний місцевий житель в смт. Глибока, Чернівецької області, керуючи автомобілем марки “BMW520 D” з реєстраційними номерами Республіки Польща, шляхом буксирування катав на лижах прикріпленого мотузкою позаду автомобіля свого кума, 1988 року народження, внаслідок чого останній вдарився ногою об бетонну електроопору та отримав тілесні ушкодження у виді рани в середній третині правої гомілки та відкритий злам великої та малої гомілкової кісток, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-Г від 23.02.2017 р. відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.
20 червня 2017 року Глибоцьким районним судом винуватця даного злочину було засуджено та призначено відповідне покарання.
Однак, обвинувачений не погодився з таким рішенням суду та подав апеляційну скаргу, яка апеляційним судом Чернівецької області була задоволена та обвинуваченого виправдано через те, що зіткнення потерпілого з електроопорою виникло внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху самим потерпілим, тому що він рухався дорогою позаду автомобіля на лижах та тримався за мотузки, та водій, незважаючи на вжиті заходи, не міг уникнути зіткнення.
З вказаною позицією суду не погодився прокурор та вніс касаційну скаргу на вищезазначене рішення суду, яке було скасовано Верховним судом.
Під час нового судового розгляду Апеляційний суд Чернівецької області встановив, що в даному випадку мало місце заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості, яка полягала в тому, що водій, катаючи потерпілого на лижах по вулицях смт. Глибока, який тримався за мотузку, яка була прив’язана до автомобіля, не передбачаючи можливості настання шкоди здоров’ю потерпілого, повинен був і міг передбачити це, діючи з більшою обачністю. До таких висновків колегія суддів прийшла з того, що потерпілий у своїх показаннях зазначав, що він просив обвинуваченого під час катання опустити бокове скло та відкрити кришку багажника, з тим, щоб покращити оглядовість та вербальний контакт між ними. Натомість водій дані прохання потерпілого проігнорував.
З огляду на викладене Апеляційний суд Чернівецької області дії обвинуваченого кваліфікував не як порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами, якщо вони заподіяли тяжке тілесне ушкодження (ч.2 ст.286 КК України), а як необережне тяжке тілесне ушкодження (ст.128 КК України), та призначив обвинуваченому відповідне покарання.
Однак, з вказаним рішенням суду обвинувачений не погодився та його захисник подала касаційну скаргу, яка Верховним судом розглянута.
Твердження сторони захисту про те, що потерпілий самостійно вдарився у бетонну опору та відсутність в діях обвинуваченого об’єктивної сторони складу злочину, так як його дії щодо керування транспортним засобом, не перебувають у причинному зв’язку з отриманням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень Верховним судом визнано необґрунтованими і такими, що не відповідають встановленим обставинам.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду прийшла до висновку, що судами було достовірно встановлено про наявність причинного зв’язку між вчиненим обвинуваченим кримінальним правопорушенням та отриманням потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.
14 березня 2019 року Верховним судом поставлено крапку у даній справі, та вирок Глибоцького районного суду 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 05 червня 2018 року залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Тому, завдяки принциповій позиції прокуратури особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, притягнута до кримінальної відповідальності.
Звертаю увагу, що в будь-якому разі за вчинення злочину обов’язково наступає покарання.
Сергій Балицький
Прокурор Сторожинецької місцевої прокуратури