Із сумом сприйняли звістку, що на 81 році життя перестало битися серце Івана Манолійовича Сандула. Висловлюємо свої співчуття родині. Хай Господь Бог утішить душу покійного у своїй небесній країні.
Приєднуємося до щирої молитви за упокій душі і просимо Господа оселити у райському саду, де праведні спочивають.
Скорбота і сум огортають душу, коли розумієш, яке непоправне горе прийшло до рідних і близьких: перестало битися серце Івана Манолійовича.
Затихли прощальні слова, минув перший шок, але й досі не віриться, що його більше немає з нами…
Згадайте те добро, що він робив, ті моменти, коли він допоміг ділом чи порадою, ті радощі, які він приніс. Згадайте його оптимізм, порядність.
Молимося за те, щоб Всевишній уподобив його душу, простив гріхи і прийняв у свою обитель.
Хай земля тобі буде пухом, дорогий наш , а Господь Бог пошле царство небесне і вічну пам’ять.
Відходять люди щирі,
Відходять люди добрі,
А їм би жити в мирі –
Вони ж – ген-ген за обрій.
Летять собі до Бога,
Нам крилами махають.
І з вирію вже того
Додому не вертають.
А їм пожить хоч рочок,
Чи місяць, а чи днинку…
І плаче гірко сточок,
Жаліючи родину.
(Г.Трафюк)