Наша Берегине, наше Тихе Пристанище душі

15 серпня 2018 року  у храмі Успіння Пресвятої Богородиці села Турятка відбулося ювілейне Богослужіння, присвячене 300-річчю церкви. В урочистій службі взяв участь архімандрит Никита, секретар Чернівецько-Буковинської Конститорії. Високопоставленого гостя прихожани зустріли урочисто і з благоговінням. Хліб та сіллю архімандрита привітав староста церкви Громей Віталій Іванович та маленька прихожанка Олару Кармеліта.

Радість святкового богослужіння розділити з туричанами прибуло чимало гостей з навколишніх сіл та священники: отець Василь Андронійчук та отець Василь Божеску з Кам’янки, отець Георгій з Черепківки та протоїерей Василій Чернівців.

Після богослужіння архімандрит Никита, звертаючись до жителів села Турятка, до гостей, до всіх присутніх на святі, привітав усіх з ювілеєм церкви – з її 300-річчям. Побажав процвітання храмові, а мирянам – твердої віри в Бога, миру і здоров’я.

Також на святі були присутні представники районної ради: Панчук Петро Володимирович та Коломієць Віталій Кирилович, які звернулися до людей з привітанням. А також до урочистих вітань приєднався і сільський голова – Дуткович Іван Михайлович.

На святі мала нагоду виступити авторка книги про Турятську церкву-ювілярку Успіння Пресвятої Богородиці («Тихе пристанище душі»), жителька села Сигедін Вероніка Іванівна. 300-річчю церкви вона присвятила наступні слова:

Церкві в день її 300-річчя

                                                        Наша Берегине, наше Тихе Пристанище душі,

                                             церкво Успіння Пресвятої Богородиці

                                                   в  День 300-річного ювілею твого бажаю:

                «Многая літа!!!»

 

Золотоверха церква при дорозі

Як вірний свідок трьох сторіч!

Весь хід подій згадати вже не взмозі –

Народна ж пам’ять повна протиріч!

 

Хто церкву звів тут й Господа уславив –

Їй назву дав Успіння Богородиці Христа!

О святе Успіння Матері Ісуса! І Бог управив,

Щоб ця подія тут, серед багатства лісового,

Свято-Успенським храмом увіковічена жила!

 

Було тоді бурхливе вісімнадцяте століття –

Швидкий калейдоскоп князів при владі –

Султан приніс в Молдову рабство й лихоліття:

Народ терпів, іуди ж  – завжди біді раді.

 

Стоїть в задумі церква при дорозі,

Вже триста літ церковні дзвони чути!

Вона стоїть у пишнокронних  лип облозі

Й дано їй Богом вічно діючою бути!

 

Пізніш з Румунії в ній  отці служили.

Були часи – й монахи службу тут вели.

Й на славу Божу, бо жили для Бога, кажуть старожили,

Любов до Бога, слова Боже гідно у народ несли.

 

А далі наче плин ріки гірської, …

В житті твоєму, церкво мила,не перелічиш усіх змін!

Однак, стоїш ти край дороги Головної,

Приймаючи від перехожих  вдячності уклін!

 

Роки плетуть віків узори…

А ми «сучасність» вносим у стиль  церков?!

Вони ж  святині – віри нашої опори –,

Вони людини душу виривають з диявольських оков.

 

Спасибі церкво, даєш можливість нам

Вдягти в духовну позолоту наш тілесний храм!

Та треба знати: люди залишаються людьми,

Допоки на Землі є віра в Бога і живуть церкви!!!

 

Вероніка Сигедін, жителька села Турятки

15 серпня 2018 року