Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка.
Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов’ю… У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.
У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? Син кріпака, сирота змалку, талановитий юнак, що не має змоги розвинути свій талант художника… Про ці факти з життя Тараса Григоровича ми знаємо давно. Повторюємо їх як завчену раз і назавжди інформацію, анітрохи не замислюючись над їх справжньою сутністю: яку ж силу духу слід мати, щоб у таких умовах не зламатися, не збайдужіти душею, не зчерствіти серцем, а все думати і піклуватися про свій народ?
9 березня 2017 року Україна відзначає 203 роки від дня народження Тараса Шевченка. Учителі і учні Глибоччини не могли залишитися осторонь цієї епохальної події. З метою вшанування Кобзаря було проведено урочисте зібрання біля пам’ятника поету у селищі.
У виступах очильників району та селищного голови було підкреслено значення Шевченкового слова для сьогодення, його пророчий дар. Учні Кам’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів Аліна Салагор та Василь Пукай читали вірші Шевченка. Учениця Луковицької ЗОШ І-ІІІ ст. Ганна Сафрюк виконала поетичний твір у супроводі гри на бандурі, а учениця Чагорської ЗОШ І-ІІІ ст. Тетяна Захотій, переможниця обласного етапу читців творів Шевченка, прочитала уривок з поеми «Сон».