,, Село на нашій Україні – неначе писанка село…” у цих словах Тараса Шевченка міститься згадка про наш давній і прекрасний звичай – виготовляти писанки. Вони і фарбовані яйця (крашанки) існують у багатьох країнах світу, з ними пов’язано безліч легенд, переказів, традицій та обрядів, які виникли ще в язичницьку добу, видозмінювались, а з прийняттям християнства – набули нової якості – пов’язаної з дійством освячення паски під час світлого християнського свята – Великодня.
Звідси і їхня назва – великодні яйця. Спочатку розмальовували гусячі, качачі, журавлині яйця, а пізніше – лише курячі. Писанка – частинка нашої душі кращих традицій багатства, любові, краси і здоров’я, що заповідали нам батьки, діди і прадіди. Їх малюнки, теплі кольори нагадують наші весільні рушники, уставки сорочок в переплетенні жовтих, зелених, червоних відтінків – це все грає, сміється, звучить. Ще за дохристиянською традицією Паску в Україні називають Великоднем, тобто великим днем.
У нашому мальовничому селі Червона Діброва є славна писанкарка – Наталія Костеняк. У молодших класах навчалася в Червонодібровській дев’ятирічній школі. Далі перейшла жити з мамою в село Михайлівка і там продовжила навчання. А відтак вийшла заміж в Червоній Діброві і виховують разом з чоловіком двох синів. Працює технічним працівником у школі. Від бабусі – Єлизавети Олександрівни Вакарюк, знаної писанкарки села Михайлівка, Наталія й навчилася цього мистецтва. Отож, стала справжньою майстринею.
Наталя ГОРЛО, провідний
бібліотекар села Червона Діброва