21 лютого – Міжнародний день рідної мови
У дні травневого розмаю, коли лагідне весняне сонце та щебетання пташок звеселяють душу і серце, вона з’явилась на світ Божий. І назвали батьки свою донечку ім’ям Віра. Дівчинка зростала серед краси Буковинського краю розумною, тягнулась до знань і сповна їх вбирала у себе.
Отож, слово про Віру Яківну Новак – чиє багатогранне життя у Слобідці склалось напрочуд яскраво, служить прикладом добра і таланту. Крок за кроком вона утверджувалась, зокрема вельми прекрасною вчителькою української мови та літератури. До речі, Віра Яківна стала першою дипломованою педагогинею у селі, бо окрім успішного навчання у Чернівецькому культосвітньому технікумі здобула також освіту у місцевому університеті і саме на філологічному факультеті. Тут Віра Яківна пізнала всю велич і красу рідної української мови, яку впродовж п’ятдесяти шести років щодня передавала своїм учням школи у Слобідці. Власне, показова деталь – онучка Олена під магічним впливом бабусі теж обрала фах вчительки української мови та літератури.
Нині, у час навали російських агресорів на Україну двоє синів Віри Яківни – Ігор та Володимир стали в один стрій захисників Батьківщини і мужньо боронять нашу землю від підступного ворога.
Хочеться навести ще одну грань таланту, а радше дві, Віри Яківни. Перша, те що вона видала дві власні книжки «Мені 80» та збірку «Україна – пісенний край». Ці пісні записані з вуст простих людей, а багато з них ввійшли до репертуару сільського вокального гурту «Кумоньки».
І друга грань таланту – майстерне володіння вишивкою. З-під умілих рук вийшли барвисті рушники, горботки, сорочки… А до ювілейної дати – 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка майстриня вишила його портрет.
…У числі пісень гурту «Кумоньки» є та, що зветься «Вчителька від Бога». Безсумнівно, такою є і сама Віра Яківна Новак. Хай радість і щастя й надалі супроводжують її долю.
Марія Романюк,
бібліотекар публічно-шкільної бібліотеки-філії села Слобідка.