Десь за вікном сіріє запізнілий січневий ранок, а з ним прокидається село. У своїх буденних клопотах розпочинають новий день сельчани. Серед них і Лідія Прокопівна Золотарюк – знана і шанована у Червоній Діброві жінка. Власне, це ім»я щоразу згадують добрим словом її колишні учні, адже пропрацювала на вчительській ниві сорок чотири роки.
Одразу ж по закінченні школи вступила у Чернівецьке педагогічне училище, а по завершенні навчання із дипломом фахівця вчительки початкових класів Лідію Золотарюк скерували на роботу у Тисівську середню школу. Тут вона успішно працювала аж до 1975 року, а відтак продовжила свою педагогічну роботу у Червонодібровській ЗОШ І-ІІ ступенів.
Навчала дітей, а одночасно заочно вчилась і сама у Чернівецькому державному університеті, де здобула кваліфікацію вчителя хімії і біології. За весь час бездоганної педагогічної праці Лідія Прокопівна випустила одинадцять паралелей початкових класів. Одним словом, заслужила щиру повагу та пошанування серед колег і жителів села.
Не можу не сказати і про те, що Лідія Пропоківна Золотарюк має ще один дар від Бога – у вільний час сідає за стіл, бере аркуш паперу і викладає на ньому віршовані рядки. То є римовані розповіді про рідне село, його людей, живу природу і такий багатий білий світ, що нас оточує.
Ось така вона – мати чотирьох дітей, бабуся п»ятьох онуків, які дарують їй радість і гордість.
Наталія ГОРЛО,
громадська кореспондентка «Нового дня»