Чи не головною запропонованою мінсоцполітики зміною у пенсійній системі є прив’язка пенсії не до зарплати, а до сплачених страхових внесків.
Розмір пенсії не обмежуватимуть, а численні складні доплати і “дотяжки”, що нині досить заплутано впливають на розмір пенсії, пропонують замінити базовою пенсією.
До неї додаватимуть страхову частину, яка визначатиметься балами.
Ще одним чинником, який впливатиме на розмір виплат, можуть бути підвищення за відстрочку виходу на пенсію.
Базова пенсія за віком не може бути меншою за 30% від мінімальної зарплати в країні (з вирахуванням обов’язкових податків та платежів із неї). Наприклад, якщо пенсійна реформа почнеться у 2025 році, то базова пенсія становитиме 1 848 грн (мінімальна зарплата 8000 грн – (ПДФО + військовий збір)=6160*0,3).
Страхова частина залежить від внесків, які людина сплатила протягом усього періоду своєї роботи. Це, своєю чергою, залежить від загальної кількості балів, які зібрала людина впродовж років праці, та вартості одного балу. При цьому страховий внесок, сплачений із середньої заробітної плати в Україні, зараховується як 10 балів. Зарплата, менша за середню, зменшить коефіцієнт, а більша – збільшить.
Суму балів пропонують вираховувати за страховими внесками, сплаченими від липня 2000 року згідно із даними персоніфікованого обліку того чи іншого працівника. А дані за час до цього – за документами про нарахування зарплати.
Вартість балу визначатиметься за формулою, в якій враховується середня зарплата по країні та середня кількість балів, яку може зібрати людина, яка отримувала середню зарплату за 35 років робочого стажу (порахували, що це число становить 4 200). Цей показник уряд обчислюватиме щорічно станом на 1 березня.
Наприклад, людина отримує мінімальну зарплату у 8000 грн, а середня зарплата в Україні у вересні цього року (найостанніший офіційний показник) була 18 020 грн. Ця зарплата становить 44,4% від середньої зарплати в країні, а відтак, відобразиться у солідарній системі як 4,4 бала. За 35 років стажу з мінімальною зарплатою можна заробити 1 865 бали. А вартість одного бала у 2024 році – близько 1,02 грн. Тобто, страхова частина пенсії такого працівника становила би 1 902,3 грн. Якщо додати до цього базову пенсію у 1 848 грн, вийде 3 750 грн.
Якщо ж провести ті самі розрахунки для зарплати у 30 000 грн (яка у 1,664 раза більша за середню зарплату в країні, а відтак, дає більшу кількість балів – 16,64), то сума базової та страхової пенсії для такого працівника становитиме 8 978 грн.
Виходить, що різниця в пенсії людини, яка отримувала мінімалку, та людини, яка отримувала 30 000 грн, становитиме понад 5 000 грн.
Виплати можна збільшити, якщо людина працюватиме після того, як могла б вийти на пенсію. Впродовж 5 років щомісяця можна “заробляти” додаткові бали, які також вплинуть на розмір пенсії.
У мінсоцполітики розраховують, що людей, які працюватимуть і після того, як могли б вийти на пенсію, буде значно більше, ніж зараз. Як заявила на GET Business Festival 2024 заступниця міністра Дарина Марчак, через кардинальні демографічні зміни в Україні всім варто готуватися до так званої Silver economy – “сивої” економіки.
“Це економіка, в якій середній вік працівника буде набагато вищий, ніж сьогодні”, – заявила представниця уряду.
Дітей в Україні зараз народжується мало, багато молоді виїхало за кордон. Лише 6% з тих, хто виїхав, – люди старшого віку, кажуть в уряді. А це означає, що в майбутньому на український ринок праці вийде значно менше молоді та значно більше людей старшого віку.
За два місяці до того, як людина матиме право вийти на пенсію, Пенсійний фонд має повідомити їй страховий стаж і кількість зароблених балів.
Всі ці зміни, за планом мінсоцполітики, запрацюють з 1 липня 2025 року, – якщо до цього будуть схвалені відповідні законодавчі зміни.
Що з накопичувальною системою
За запропонованою реформою, з 2026 року до солідарної пенсійної системи додається обов’язкова накопичувальна. Вона базуватиметься на внесках з трьох джерел: самого працівника, роботодавця та держави.
Про потребу запровадити накопичувальну пенсію на державному рівні в Україні говорять вже понад 20 років. Але це дотепер не стало законодавчою нормою.
Передусім через страх, що для відрахувань треба буде підвищувати податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) чи Єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Або, якщо їх залишати незмінними, то зменшувати відрахування до бюджету.
Теперішня пропозиція мінсоцполітики полягає у тому, щоб внески до накопичувального фонду формувалися із трьох частин:
- відрахування з ПДФО,
- відрахування з ЄСВ,
- добровільні відрахування.
Ці відсотки змінюватимуться впродовж перших трьох років реформи. З четвертого року обов’язковим залишиться лише внесок з ЄСВ – 3%.
Але якщо людина сама захоче доплачувати зі своєї зарплати, то держава зі свого боку теж додасть на накопичувальний рахунок аналогічну суму, але не більше 3% від зарплати.
Таку формулу розробили разом зі Світовим банком та МВФ, де роками заявляли про те, що українська пенсійна система є найбільшим тягарем для бюджету. Задовго до війни прогнозували, що в якийсь момент станеться колапс, а війна лише все погіршила. Саме соціальні видатки є другою найбільшою статтею українського бюджету – після оборони.
апровадження накопичувальної системи може спершу скоротити надходження до Пенсійного фонду і бюджету, визнають у мінсоцполітики. Але парадоксально, що саме зараз є вікно можливостей для цієї реформи, бо надходження до Пенсійного фонду суттєво зросли завдяки зарплатам військових.
“Ми розуміємо, що ці надходження не є системними. Тому ми працювали та продовжуємо працювати над створенням фіскального простору для пенсійної реформи”, – цитує “Економічна правда” заступницю міністра соціальної політики Дарину Марчак.
Кошти триматимуть на спеціальних пенсійних рахунках. Доступ до них працівник зможе отримати після 60 років та за умови 35 років страхового стажу.
Передбачається, що держава створить спеціальний фонд, який гарантуватиме пенсійні накопичення громадян на кшталт того, як працює Фонд гарантування вкладів у банках.
Людина зможе обирати, хоче вона отримувати гроші рівномірними частинами, чи однією виплатою.
Накопичену частину пенсії можна буде передавати у спадок.
Крім того, якщо, наприклад, людина вийде на пенсію вже через кілька років після початку реформи, і накопичення не будуть великими, їх можна буде обміняти на бали у солідарній системі, і таким чином збільшити свою пенсію за віком.
Звісно, накопичення можна робити і у недержавних пенсійних фондах.
Не перша реформа
Солідарна пенсійна система, коли коштом нинішнього покоління працюючих з “одного коша” виплачують пенсії попереднім поколінням, дісталася Україні від Радянського Союзу.
Впродовж багатьох років економісти пояснювали, що така система працює, коли населення країни та її економіка зростають. Коли ж населення, особливо молодь, скорочується, на одного працюючого припадає дедалі більша кількість пенсіонерів. І пенсії, – хай якими б скромними вони не були, – дедалі важче виплачувати.
Те, що рятує в цьому випадку і працює у розвинених країнах, це накопичення – за допомогою держави чи приватних фондів. Ці системи також мають свої вади, але, як і з демократією, нічого кращого поки не винайшли.
Про обов’язкові пенсійні накопичення, які називали другим рівнем пенсійної системи, в Україні говорять вже понад десяток років. Але система донині працює лише на першому рівні – як солідарна, а запровадження накопичень стало парламентськими “довгобудом”.
За цей час вдалося лише збільшити пенсійний вік та страховий стаж. Під час так званої пенсійної реформи Тігіпка (тодішній міністр соціальної політики) у 2011 році пенсійний вік для жінок збільшили до 60 років, а обов’язковий страховий стаж – до 30 років для жінок та 35 років для чоловіків. Під час пенсійної реформи 2017 року страховий стаж чоловіків та жінок зрівняли до 35 років, а також додали до розрахунку пенсій показник середньої зарплати в країні. Обидва рази впровадження змін було дуже бурхливим.
Це дозволяло системі триматися, але розмір виплат для більшості пенсіонерів залишався майже незмінним.
Нині, за різними розрахунками, пенсійні виплати в Україні в середньому становлять від 30% до 25% від зарплат. За міжнародними стандартами цей коефіцієнт має бути не менше 40%. У розвинених європейських країнах наразі він становить 80-95%, тобто, тамтешні пенсії практично дорівнюють середнім зарплатам, що і забезпечує гідну старість.
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c1j0zl5g2x6o