Своє професійне свято позавчора, 16 липня, відзначали в Україні працівники бухгалтерії
Початок нашої розмови з Наталією Панцир одразу склався якось легко і невимушено.
Відчувалось, що вона добре володіє не лише професійним фахом, як начальник відділу бухгалтерського обліку та звітності Камянецької сільської ради, а й має широкий кругозір життєвого досвіду. На кожне моє поставлене запитання відповідала чітко без зупинок, мов клацала фішками рахівниці. Хоча та рахівниця у її роботі уже відійшла у минуле, а нині за столом у нагоді став комп’ютер, з яким, звісно, віддавно, образно кажучи, говорить на «ти».
Із рідного села проторувала дорогу після закінчення дев’ятого класу у Глибоцький професійно – технічний заклад, в котрому оволоділа бухгалтерською справою. Власне, тут же і пропрацювала сім років, а відтак ще й заочно завершила навчання і в Чернівецькому торгово – економічному інституті.
- Знаю, що у вашій трудовій біографії знайшлося місце і сумлінній, належній праці і в Глибоцькій райдержадміністрації, – запитав свою співрозмовницю.
- Є така сторінка на життєвому шляху. І вона чи мало збагатила мене досвідом роботи із людьми. Вважаю, що це є найціннішим здобутком, – твердо відповіла Наталія Степанівна.
Мабуть, банально прозвучало моє наступне запитання, але все ж я його задав:
- Отож, – чи не хотіли, би змінити свою професію, чи бухгалтерія – ваш остаточний вибір і обговоренню не підлягає?
- Повірте, що ніяких сумнівів щодо цього немає. Щодня відчуваю щось нове у роботі, звісно, прагну до самовдосконалення, аби не опинитись на узбіччі вимог дня. То є неприпустимим.
Гадаю сказане не потребує зайвих слів, а лише щире побажання моїй візаві подальших успіхів, щастя і добра!
Василь ГЕЙНІШ