На життєвих перехрестях
У розмові з Олександром Каліною – вимушеним переселенцем із Харкова – ще раз відчув, якого лиха, якого зламу долі, завдала нашим людям жорстока війна, розв’язана росією проти України.
…Чотирнадцятилітнім підлітком Сашко, навчаючись у школі, одночасно допомагав батькові на роботі. Вперше, з того часу він розпочав заробляти гроші для себе. І не бездумно їх витрачати, а берегти, з бажанням згодом відкрити власну справу, стати бізнесменом у найкращому розумінні цього слова. Не вдаватись до шахрайства…
У принципі так і воно сталось. На конвейєрі було поставлено виробництво з граніту, сходів, підлог, підвіконників тощо. Словом діло налагодилось, давало прибутки, душевне задоволення. Та в раз внесли корективи широкомасштабні дії російських окупантів. Олександр зрозумів, що потрібно змінювати місце для подальшого ведення справи. Друзі порадили поїхати на Буковину, посприяли завантаженню у залізничні вагони демонтованого обладнання. А сам він, поглянувши на мапу, вибрав точку переїзду до Глибоки.
- Знаєте, – продовжив розмову Олександр, – приїхавши у ваше селище, безмежно був вражений тим, як щиро поставились до моїх проблем глибочани, зокрема, селищна влада. Завдяки цьому, швидко вдалося знайти приміщення для розміщення верстатів (на території колишньої райсільгосптехніки – прим. автора). Звісно, подбали і про наше житло. Хіба можна говорити щось інше, аніж про сердечну вдячність нашим новим знайомим, радше буде тапер сказати друзів.
Обумовлене і питання щодо постачання сировини, тобто граніту, необхідного для потреб виробництва. Як і раніше надходитиме від партнерів, передусім, із Житомирської області.
Як з’ясувалось, наприкінці розмови, вже є й замовники від приватників, щодо придбання продукції і надання послуг при цьому.
Хочеться сказати на додаток тільки про те, що світ не без добрих людей і побажати успіхів Олександру Каліні та його помічникам на дні прийдешні.
Василь ГЕЙНІШ