Кожного року у третю неділю травня ми згадуємо про масові репресії, які відбувалися на Україні, Буковині та у нашому районі. Час минає рани болю затягуються, але боліти на перестають – бо є пам’ять.
Починаючи з 1925 року до 1980 років були тяжким періодом для України.
Колективізація, непокора народу послужила тим першим поштовхом, який розпочав репресії проти нашого народу росією.
Саме важче було в 30 – 50 роки коли правив Сталін тоді був терор, який мав мету знищити українців.
У нашому колишньому Глибоцькому районі проживають на даний час 19 репресованих, але я хочу пригадати голів родин, які були вивезені 12 – 13 червня 1941 року із селища Глибока.
Бурак Візітор – хормейстер
Ванзуряк Ілля – двірник
Візнюк Іван – залізничник
Коврик Олександр – поліцейський
Кручко Василь – підприємець
Кручко Георгій – обувщик
Лупуляк Дмитро –
Мазуряк Олександр – підприємець
Максимюк Мирон – двірник
Оршевський Дмитро –
Трафюк Семен – двірник
Равлюк Яків – член партікузистів
Паламарюк Неоргій –
Репчук Карпо – член партікузистів
Герат Казимір – лісник
Іздебский Онисим –
Сопух Альбів – підприємець
Бредшнайдер – комерсант
Крафт Мехал – комерсант
Нідергофер Шая – начальник пошти
Шнарк Ісаак – торговець і іще тисячі українців, євреїв, румунів, поляків.
Дуже багато болю завдали нам наші сусіди, ми втратили багато поколінь. Говоріть про Голодомор Репресії Війни і вдумайтеся та поміркуйте, все це йде до нас з одного боку від одного сусіда, від росії.
Слова не повинні мовчати, слова повинні говорити.
17 травня у селищі Кельменці відбулося зібрання політв’язнів та репресованих в якому взяли участю представники місцевої влади також і глибочани.
ХРАНИ ВАС БОЖЕ
Марія МАЙЩУК
голова осередку політв’язнів
та репресованих селища Глибока