Він дуже любив Україну і рідне селище, обожнював своїх дітей. Завжди повторював, що хоче, аби вони жили на Батьківщині. Захисник працював за кордоном і знав, як важко буває на чужині.
Сергій Няйко будував для своєї родини дім. На жаль, жити в ньому захиснику не судилося, – про це повідомляють на Facebook-сторінці Незабутні: Буковина пам’ятає.
Народився Сергій Георгійович Няйко 12 вересня 1982 року в Глибоці. Навчався в місцевому ліцеї. Опісля вступив у вище професійне художнє училище №5, здобув фах столяра.
У 21 рік створив родину. Разом із дружиною Оленою виховували доньку Анастасію та сина Станіслава.
Коли почалась повномасштабна війна, Сергій Няйко перебував за кордоном. Чоловік твердо вирішив, що закінчить роботу та повернеться додому. До лав Збройних сил України долучився 21 липня 2022 року. Воював під Соледаром, опісля – на Бахмутському напрямку.
Старший сержант Сергій Няйко служив вогнеметником. Брав участь у штурмах Кліщіївки. Бійцям вдалося зачистити селище та закріпитися. Сергій вправно володів РПВ-16, неодноразово вражав ворога.
Загинув захисник 27 серпня 2023 року. Під час бою він потрапив під мінометний обстріл та отримав важкі осколкові поранення.
Сергія Няйка посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Джерело: https://www.0372.ua/news/3769788/vouvav-na-najgaracisih-tockah-istoria-zagiblogo-geroa-sergia-najko