27 листопада Буковина відзначає 154-ту річницю від дня народження відомої української письменниці та громадської діячки Ольги Кобилянської (1863-1942).
Народилася вона у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім’ї. Через 5 років після народження батька перевели до м. Сучави. Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях. Навчалася у німецькій школі. Перші її літературні твори написані німецькою мовою, пізніше почала писати рідною мовою. Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр., коли Буковина опинилася під владою Румунії, проходила у складних умовах. У творах Ольги Кобилянської періоду першої світової війни та часів румунського панування з’явилися деякі нові мотиви. Творчість Кобилянської 1920-1930-х рр. підпадала під вплив символізму.
Музей-садиба Ольги Кобилянської у с. Димка
Суть творчості Ольги Кобилянської найкраще визначив Василь Стефаник: «Ви вмієте писати так, що прочитавши Вашу робітку, в мене очі добріють, як у дитини. Всі вістря, що могли б ранити людей, Ви ховаєте в себе…»
Окрім літературного таланту, Ольга Кобилянська була однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя. Відрадно, що з року в рік багато людей збираються біля пам’ятника Ольги Юліанівни, аби вшанувати славетну буковинку, яка у своїх поглядах та діяннях значно випередила свій час.
Померла видатна письменниця 21 березня 1942 року.
Cпогади односельчан про Ольгу Кбилянську
Знаю письменницю мало тому, що приходила вона в наше село тільки весною, літом і восени, коли ми, селяни займались польовими роботами. Щонеділі вечорами вона любила збирати селян, слухала їх розповіді і пісні. Вона була спокійною, вдумливою і уважною жінкою, намагалась зрозуміти наше положення і допомагала нам. Пригадую, що і весілля завжди відбувались за її участю.
Іоняк Василь, 1909 р.народж. с.Димка, 1968р.
Діти і тоді були такими, як тепер, завжди бувають там, де відчувають турботу і увагу. Кобилянська була жінкою ласкавою, особливо, з дітьми, котрих вона дуже любила. В її садку було завжди багато дітей, кожний знаходив якесь заняття під її наглядом і увагою. Я була тоді ще дівчинкою і приходила разом з своїми ровесниками в садибу до письменниці, їй дуже подобались наші пісні, які ми часто їй співали.
Іоняк Олена, 1918 р.народж. с.Димка, 1968р.
Я добре пам’ятаю, коли Сава Жижиян застрілив свого брата Мігая. То сталося у панцирському лісі, який межував з димецьким полем. Я був тоді хлопаком, мав 16 або 17 років, був наймитом, і знаю, що тогди після вбивства Мігая жандарми арештували побережника панцирського лісу (бо зразу думали, що то він вбив Мігая) і Саву. Жандарми повели їх до Глибокої, де знаходився жандармський пастерунок. Лісника панцирського лісу пустили, а Саву затримали і страшно його мучили, щоб признався.
Микола Жижиян (1877- 1959) с. Димка, 1957 р.
Пам’ятаю письменницю жінкою старшого віку, коли вона приїздила відпочивати в наше село. Їй дуже подобалось сільське життя, тишина літа і гаряча пора селянської весни. Була вона жінкою вченою, освіченою і нам, особливо дітям, хотілось дуже знати про що вона стільки пише. Любила письменниця народ, говорила завжди з людьми. З нами розмовляла румунською мовою, котру вона добре знала, вчила нас розмовляти українською мовою.
Флора Жижиян, 1922 р.народж. с. Димка, 1968 р.