Робочий день наближався до обідньої пори. Здавалося, що пік прийому пацієнтів у лікаря Лариси Констянтинівни Коврик мав би йти на спад. Однак, раз за разом у двері кабінету хтось стукав і заглядав, звертався з тими чи іншими запитаннями. Довелося мимоволі переривати нашу розмову, аби моя співрозмовниця мала змогу надати необхідну відповідь тим, хто її нагально очікував.
… У школі залюбки дівчинка перечитувала книги з художньої літератури, зокрема поезії, приваблювали й підручники з англійської мови. Та коли пролунав останній дзвоник у десятому класі, подала документи на вступ … до Чернівецького медучилища.
-Чому? – перепитала Лариса Костянтинівна, – мабуть, спрацював приклад матері – старшої медсестри за фахом. От і пішла її стежиною. По завершенні навчання у медучилищі рік відпрацювала медсестрою в інфекційному відділенні Глибоцької райлікарні. А далі – студентські літа: попервах у Львівському медичному інституті, а відтак і в аналогічному виші в Чернівцях.
Словом, отримала диплом і розпочала практикування з педіатрії. Нею займаюсь фактично і до цього часу.
Втім, тут зробимо детальніше доповнення. Нині Лариса Костянтинівна Коврик завдяки багатому досвіду роботи, керівним навикам – заступник директора Центру первинної медико-санітарної допомоги Глибоцької територіальної громади. Має дві вищі категорії з педіатрії та сімейного лікаря. Під її наглядом 2080 пацієнтів, яких уважно прийме не лише в службовому кабінеті, а й за необхідності виїжджає за місцем їх проживання. Цьому сприяє й спеціалізований автомобіль.
А бувало раніше інакше. На виклики йшла пішки не один кілометр, при чому не тільки вулицями Глибоки, а й до сусідніх сіл, як, приміром, лісовою дорогою до Червоної Діброви. Ставали в нагоді і заняття спортом, серед них і … вільна боротьба.
Ось такі далеко не всім відомі факти з життя цієї чуйної лікарки, матері двох гарних донечок, а ще – молодої бабусі трьох онуків. Щастя і радості, вдячних пацієнтів Вам, шановна, на многії літа.
Василь Гейніш