Василь Васильович Гейніш —український журналіст і редактор, Заслужений журналіст України, лауреат літературної премії імені Ольги Кобилянської у номінації «Публіцистика». Член Національної спілки журналістів України з 1980 року.
Як саме почалося трудове життя нашого журналіста. Розпочалося зовсім не з зручного крісла в кабінеті, де народжуються його чудові статті.
Першою роботою Василя Васильовича стало місце робітника у місцевому лісокомбінаті на Закарпатті. Закінчивши дев’ятий клас у 1966 році вирішив допомогти матері – одиначці, котра виховувала його сама. Працювати згідно з діючим законодавством міг щодня тільки чотири години. Робота була важкою – скидував з вантажного вагона вузькоколійки тирсу.
Наступним записом у трудовій книжці стала робота учнем слюсаря ящикового цеху Рахівськох картонної фабрики у 1967 році. Підприємство на той час вважалося найпрестижнішим у місті, де працювало понад 1000 чоловік під керівництвом досвідченого директора Олександра Сергійовича Євстратенка. А потрапити туди на роботу можна було лише за скеруванням з міської ради.
Заняття спортом в юнацькій, а потім дорослій футбольній команді дали змогу грати за честь фабрики, де Василь Васильович виходив захисником на поля обласних першостей Закарпаття. Будучи на третьому курсі навчання став кращим спортсменом факультету журналістики Львівського держуніверситету, пригадує Василь Гейніш.
Пізніше закінчив службу в армії та навчання на факультеті журналістики Львівського державного університету, Київського інституту політології та соціального управління.
Подальші сторінки праці пов’язані на десятиліття з роботою районних газет Хотина та Глибоки, обласним молодіжним часописом «Молодь Закарпаття» в Ужгороді. Словом пройшов добрий журналістський гарт на посадах кореспондента, завідуючого секретаря, заступника і редактора районок.
Василь Гейніш,
заслужений журналіст України.