Сьогодні, 29 липня, старшому солдату 2 стрілецької роти військової частини А 4436 – Тарасу Коврику, який загинув під час виконання бойового завдання, мало би виповнитись 35 років. Скільки планів і нездійснених задумів залишилося у молодого, гарного, завжди усміхненого хлопця, якому назавжди так і залишиться 34. Такий ще молодий, повний сил, йому ще тільки жити… Проте його життя обірвала холодна війна, що забрала у мами дорогого і єдиного синочка, у сестрички Танюши рідного братика, у дружини Софійки коханого чоловіка, у синочка Василька найдорожчого татуся… Запалимо свічку пам’яті і згадаємо у молитвах Героя Тараса Коврика.
Вірші-присвяти та слова вдячності для синочка Тарасика написала з щемливим болем у серці та слізьми на очах, мама Олена:
«Тарасе, сину мій рідненький,
Як же душа мені болить!
Спинилося твоє серденько,
А ти ж, синочку, мав би жить!
Твій день народження сьогодні…
Ми б святкували тридцять п’ять…
Натомість – тонемо в безодні
Пекучих сліз…серця болять…
Тобі навік тридцять чотири…
Забрали іроди життя!
Я втратила орієнтири…
Стьм’яніло горем майбуття!
Твоєму сину тільки вісім,
А в нього тата вже нема…
Горе і сум дружину місять,
Бо залишилася сама…
Сестра сумує за тобою…
Не сохнуть в нас потоки сліз!
Не так ти мав вернутись з бою –
Усе життя на переріз!
Твій День народження, синочку…
А я тебе не обійму!…
Течуть пекучих сліз струмочки –
Ніяк реальність не сприйму!
Невже тебе вже не побачу?!
Вже не почую голос твій?!
Так боляче, синочку! Плачу!
Стьмянів без тебе всесвіт мій!
Прийду до тебе на могилу.
Хреста до серця пригорну…
І буду плакати безсило,
Бо вже тебе не поверну!
Вітаю тебе, любий сину!
Святкуй без нас…на небесах…
Ох, як же боляче, дитино,
Тебе вітати у сльозах!
Сьогодні моєму синочку Тарасику виповнилося б 35 років. Цей день для нас був би веселим та щасливим, було б багато привітань та радості. Але так доля розпорядилася, що йому назавжди буде 34. Війна забрала його від нас .Від мене люблячого сина, від Танюши брата єдиного, від Софійки коханого чоловіка а від маленького Василька дорого татка Цей вірш я написала в пам’ять про нього. Це моє горе, моя біль з якою я буду жити до кінця своїх днів.
Тебе нема сьогодні з нами
Нема сьогодні сміху й привітань,
Тебе вже сину не побачу я ніколи
Ти відйшов у вічність там де Рай.
Той день я буду пам’ятати
Я буду пам’ятати той дзвінок
Коли до мене твої хлопці позвонили
І я почула “Він помер”.
Його знайшли…
Тоді здригнулись гори, полонини
Від крику дикого мого
А я кричала Боже де ти?
Не хоч забрати душу ти мою
В замін верни ти мого сина
Щоб він стояв в живім строю.
Та криком ти не випросиш нічого
Сльозами ти невиплачеш ніяк
Лише молитва піднята до Бога
Для тебе прозвучитьу небесах
Ти Янгол наш який пішов на небо
В замін лишивши Василька свого.
Ми будем тебе вічно пам’ятати
Допоки будем жити на землі.
Та свічка пам’яті не згасне
Твій образ буде з нами навіки
Ти наш Герой і будеш вічно жити
Допоки б’ються наші ще серця
А я хочу тобі синок сказати
Ти будеш вічно жити в пам’яті моїй
І прийде час відкриються й мої ворота
І ми зустрінемось з тобов на небесах.
Любимо, памʼятаємо, не забудемо тебе, наш Янгеле . Рідні, друзі ,куми всі хто тебе знав.
З любов’ю і сумом мама Олена, сестричка Тетяна, дружина Софія, синочок Василько, всі рідні і друзі».
Щира подяка рідним за те, що виховали патріота та справжнього захисника України і нехай Господь Бог допомагає їм перенести важку біль втрати рідної людини.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисників, які полягли за Україну.
Вічна пам’ять Героям! Слава всім нашим Воїнам!