Людина доброї волі!
Так охарактеризували полеглого Героя Юрія Боднарюка його близькі і друзі.
Він був стійкий у своїх переконаннях, вірив у людей і довіряв їм. Не розмінювався на дрібниці, особливо після того, як наш північний «брат» почав топтати і палити його Батьківщину.
Сьогодні, під вій сирен, вісників «сусідської любові» у рідній хаті воїна навколо його домовини стояли найрідніші люди, що так часто молилися і чекали його повернення додому живим і неушкодженим.
З боку здавалося, що їхній Юрчик ніби спить від перевтоми. Тільки обличчя і руки були холодні і нерухомі. Він не посміхався, не обіймав, не заспокоював.
А заупокійний піснеспів священників і капеланів лунав, ніби до самих небес: «…Господи помилуй», «…блаженне упокоєння…», «Вічная пам`ять…»
Сьогодні, ми попрощалися з справжнім Героєм, який не хотів відзнак, вихваляння чи возвеличення.
Він був достойною людиною, глибоковіруючою, щирою у своїх думках і прагненнях. Він дуже хотів просто жити, але загинув за мирне майбутнє кожного з нас.
Біля глибокої, сирої могили у яку лише опустили її сина, мати Юрія промовила крізь сльози: «Бажаю, щоб ніхто не хоронив своїх дітей, адже це надто боляче…».
Запам`ятайте це ім`я – Боднарюк Юрій Миколайович. Полеглий Герой, патріот, син, батько, брат, племінник, друг, побратим…