“І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі”.
Т.Шевченко.
Ми чуємо ці слова зараз все частіше і частіше. Віримо і прагнемо до такого майбутнього України. Живої, спраглої до змін і процвітання, повсталої з руїн, відбудованої…
Такою бачив свою Батьківщину Михайло Миколайович Каланча. У такій Україні – вільній, незалежній мали зростати його діти…
За це він боровся з 2014 року, коли російський солдат пішов на нас війною і приніс свій «руский мир». Кацап не шкодував і не шкодуватиме ні жінок, ні дітей, ні стареньких людей, які, в деяких випадках, пережили Другу світову війну і гинули, зараз, під шквалом артилерії у власних домівках та підвалах.
Він бачив це на власні очі, це був його біль і саме тому не зміг бути байдужим.
4 березня 2022 року молодий воїн Михайло знову став на захист своєї Батьківщини. А рівно через рік, коли на рідній Буковині весна вдихнула життя у ніжні первоцвіти, його родина дізналась, що серце їхнього Михайла вже не б`ється…Немає сина, коханого, батька, брата, онука. Їхньої найріднішої людини, опори та підтримки…
Вдома його зустріли сотні глибочан, згорьовані близькі і друзі, побратими, однокласники, земляки. Море квітів, свічок і лампадок. Сльози болю від гіркої втрати…
Він був у самому пеклі війни. Загинув, як справжній Герой. Стояв до останнього подиху захищаючи рідну землю на крайньому рубежі між темрявою і світлом.
Йому було не байдуже…Здавалося б, у його серці та серцях побратимів викарбувані рядки народного поета Шевченка:
«…Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.»
Запам`ятайте це ім`я – Михайло Миколайович Каланча.
Приклад мужності і відваги.
Спи спокійно Герою. Вічна тобі пам’ять і шана!
