А що – є любов і до цифр

16 липня – День бухгалтера

Є таке доволі традиційне і, мабуть, уже шаблонне запитання у журналістів до співрозмовників: «Чому ви обрали саме цю професію?» власне, згрішив цим запитанням і я, коли звернувся до Анастасії Трач – головного бухгалтера централізованої бухгалтерії відділу освіти, культури, молоді та спорту Глибоцької селищної ради. Вона у відповідь, ані намить не задумуючись, з блиском у очах сказала: «Любов до цифр».

Ось тобі і маєш, подумалось. Як на мене, можна любити музику, живопис, літературу, зрештою, щось інше, а тут – цифри. Тим не менш, після дев’ятого класу школи саме через цю любов до цифр Анастасія вступила у Чернівецький кооперативний економіко-правовий коледж, де і здобула фах бухгалтера. Втім, згодом додала ще і навчання, у торгово-економічному, де отримала диплом бухгалтера-економіста.

Тепер же магія цифр не рідко змушує Анастасію Іллівну засиджуватись на роботі й після визначеного робочого часу, буває також і у вихідні дні.

– Аби копієчка до копієчки сходилась, а люди вчасно отримували свою зароблену зарплату, нічого не вдієш, а треба працювати і позаурочно, – переконливо запевнила моя співрозмовниця. І працює: без помилок, зайвих проблем, цілих уже 20 років, три з яких – головним бухгалтером. І не випадково мій давній знайомий, котрий добре знає роботу Анастасії Іллівни без жартів зауважив:

– Та вона – одна з кращих головних бухгалтерів у сього Західного регіону України.

Важко щось, здається, більшого додати. Хіба те, що Анастасія Іллівна зі своїм чоловіком-контрактником, прикордонних військ виховують 9-чну дочку та 5-річного сина. І хай діти гордяться рідними батьками. Звісно, знаючи і поважаючи, передусім, свою мати – головну бухгалтерку.

Василь Гейніш