Спортивний туризм – важлива складова національно-патріотичного виховання молоді

Минулий навчальний рік вихованці гуртка «Спортивний туризм» Глибоцького центру туризму та краєзнавства закінчили «на мажорній ноті», пройшовши заліковий спортивний пішохідний похід ІІ категорії складності. А це – ще одна сходинка до зростання спортивної майстерності – середній рівень туристської підготовки.

Влітку у рамках районного туристсько-виховного оздоровчого наметового табору «Райдуга» 11 учнівських груп здійснили спортивні походи різних видів туризму та різної складності. Серед них – і наша група, до складу якої увійшли юні туристи з Глибоцького ліцею Кушнір Олександр, Німачук Назар, Ткач Дмитро, Дудка Павло, Гаврилюк Богдан і Гаврилюк Христина та Старововчинецького ліцею Качуляк Олександра, Воробець Сергій і Передерко Дмитро, а також учень Карапчівського ліцею Скутарь Микола. Керували групою працівники Глибоцького Центру туризму Товарницький Георгій, Дудка Катерина та Меленко Оксана.

У групи був складний та цікавий маршрут Горганським масивом, теренами Івано-Франківської та Закарпатської областей. Загалом за 10 днів ми подолали понад160 км.

До цього походу ми готувалися дуже ретельно і заздалегідь. Для кожного учасника це була довгоочікувана подорож, у якій всі змогли показати хорошу фізичну, технічну і тактичну підготовку. Всі десять днів походу група провела як одна родина – кожен зміг відчути психологічний комфорт, дружню підтримку та розуміння у складних ситуаціях. Цьому сприяло також спілкування біля вечірнього вогнища після важких денних переходів, комунікативні ігри. Слід відзначити і те, що у цьому складі учасники групи пройшли вже п’ятий багатоденний похід, почавши зі ступеневого походу Чернівецькою областю у 2013 році. Щороку складність перешкод та навантаження у походах зростали, відповідно до віку та підготовки юних туристів.

Отож, цього року до нитки маршруту ми включили чимало складних ділянок: траверс гребеня масиву Довбушанка – Ведмежик, кам’янистий хребет Явірник, рух через густі зарості гірської сосни на хребті Матагів та на схилах гори Пікун, брід річок Зелениця, Бистриця Солотвинська, Розтока тощо. Чимало з ділянок маршруту рідко відвідують туристи – тут немає жодних стежок, тож доводилось рухатись за азимутом і застосовувати всі свої вміння з орієнтування в гірсько-лісовій місцевості.

Найвищими точками маршруту були вершини Ігровець (1804 м.н.р.м.) та Висока (1803 м.н.р.м.).

Незабутні враження залишили у юних мандрівників мальовничі горганські масиви Довбушанка, Березовачка, Станимир, Попадя тощо. А перехід через хребет Петрос – Коретвина, густо вкритий заростями жерепу, ще десять років назад був неможливий. І тільки завдяки івано-франківській фундації «Карпатські стежки» (керівник Василь Гутиряк), які прорубують і маркують стежки у заростях гірської сосни, туристські групи наразі можуть включати ці ділянки у свої маршрути.

«Родзинкою» подорожі було озеро Синєвир – карпатська перлина природного походження. Це мальовниче гірське плесо вабить туристів і екскурсантів, яких щодня тут чимало. Особливим здається все, що пов’язане з Синєвиром: і гірські пейзажі, і верховинські колоритні атракції, і легенди, які надають озеру ще більшої привабливості та загадковості. Удосвіта, коли ще немає напливу туристів, ми оглянули Синєвир, намилувалися відбитками довколишніх вершин у водному дзеркалі і зробили неповторні світлини, щоб зберегти в пам’яті «Морське око», як його ще називають.

Під час подорожі ми здійснили акцію патріотичного-виховного змісту – відвідали криївку полковника «Грома» на хребті Березовачка, неподалік від села Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області. Саме на цьому місці загинув командир 4-ї Військової Округи УПА-Захід «Говерла» полковник Микола Твердохліб та його дружина Ольга Герасимович-Твердохліб. Цілих 12 літ це героїчне подружжя в неймовірно важких умовах повстанського тернистого життя вело боротьбу з окупантами: польськими, мадярськими, німецькими і, найдовше, з комуно-московськими. 17 травня 1954 року у нерівному бою з НКВДистами віддало своє життя за волю України повстанське подружжя.

2004 року члени Студентського Братства відновили криївку «Грома», встановили високий хрест на тому місці, де пролилася кров патріотів України.

Інформацію про події на цьому місці ми прочитали на щитах, встановлених біля криївки. Діти змогли на власні очі побачити, в яких складних умовах жили і боролися повстанці. Учасники групи вшанували славну пам’ять героїв хвилиною мовчання та молитвою за тих, хто пожертвував найдорожчим – своїм життям – за волю і незалежність України. Нині маємо намір долучитись до відновлення криївки вояків УПА і в Глибоцькому районі.

Кінцева точка походу – Торунський перевал, через який прокладений автошлях, що сполучає Галичину та Закарпаття. На перевалі нашу увагу привернув старий цвинтар часів І Світової війни. Подив у нас викликало те, що тут разом поховані вояки різних армій: австрійської, польської та російської – смерть і час їх примирили.

Всі учасники походу не зупиняються на досягнутому і вже наступного літа планують здійснити похід третьої категорії складності масивом Фагараш зі сходженням на гору Молдовяну (2544 м.н.р.м.) – найвищу вершину Румунських Карпат.

Спортивні походи – це не тільки фізичні навантаження, загартування тіла та сили волі, а ще й вдосконалення різноманітних вмінь, розширення кругозору, соціалізація дітей, яка необхідна для подальшого дорослого життя, дієве національно-патріотичне виховання учнівської молоді.

Оксана Меленко, методист Глибоцького центру туризму і краєзнавства