У далекий світ – аж за океан у Сполучені Штати Америки доля привела свого часу Костянтина Жиряду із села Привороки. Кмітливий, працьовитий він доволі швидко освоївся на новому місці проживання. Спершу сам водив вантажі дорогами США, а відтак і заснував власну компанію перевізників, котру назвав іменем краю народження «Буковина».
Як тільки випадає нагода, Костянтин Іванович неодмінно приїжджає у рідне село. Власне, ці навідини не обмежуються розмовами з близькими людьми. Щоразу він, спілкуючись з односельцями, прагне їм допомогти, посприяти у вирішенні ряду соціальних питань, в тому числі і школи. Саме Костянтин Жиряда став ініціатором проведення минулої неділі зустрічі однокласників-випускників Привороцької восьмирічної школи 1971 року. Сюди, до її стін, зібрав усіх тих, хто зміг прийти. Тоді, півстоліття тому, їх було двадцять один учень. На жаль, нині їх залишилося лише дев’ятнадцять – двоє відійшли у вічність, яких учасники зустрічі пом’янули хвилиною мовчання.
Ну а урочисте й радісне дійство тривало щирими й теплими спогадами однокласників, хвилюючим побаченням із тогочасними вчителями Єлизаветою Іванівною Дручук та Лівією Аурелівною Загарюк. До всіх присутніх із дзвінкими дитячими голосами віршами і піснями звернулися сьогоднішні учні школи, до яких додались також вітання директора школи Віоріки Мокан, голови Тарашанської територіальної громади Василя Чуляка. Звісно, були тут і теплі виступи Єлизавети Дручук та Лівії Загарюк.
Ще раз хочеться відзначити зусилля Костянтина Васильовича Жиряди, котрий своїм коштом подбав і про те, аби кожен учасник зібрання отримав подарунки на згадку про цей пам’ятний день.
До речі, подібна зустріч у стінах Привороцької школи, за словами її нинішнього директора Віоріки Мокан, відбулась уперше.
І наостанок ще одна помітна деталь. Так сталось, що дійство майже співпало із ювілейним днем народження Костянтина Жиряди, а йому виповнилося шістдесят п’ять років. Тож, із сердечними вітаннями та подарунками до нього найперше підійшла однокласниця Домніка Пилип’як. До виступу якої згодом додались не менш щирі і вдячні слова побажань багатьох присутніх і вже за святковим обідом у місцевому ресторані «Марсель».
Воістину, той день перетворився у пам’ятну подію.
Василь ГЕЙНІШ.
Фото Василя Боднарюка.