Перш, ніж поведемо розмову із старостою с.Червона Діброва Півонією Рибарчук, нагадаємо кілька штрихів із її біографії. Отже, Півонія Іллівна народилася у названому вище селі у березні 1962 року. Має вищу освіту – закінчила Рівненський інститут культури.
Працювала у закладах культури Сокирян та Глибоки, а з 2009 року очолювала відділ Глибоцького територіального центру. На початку березня цьогоріч на сесії Глибоцької селищної ради обрана старостою с.Червона Діброва.
– Те, що Ви посіли старостинську посаду для багатьох, зокрема й для мене, виявилося дещо несподіваною новиною. А сама Півонія Рибарчук готова була до такої зміни робочого місця?
– Кривити душею не стану, бо й справді не очікувала подібного повороту у своєму житті. Втім, попередні розмови із односельцями, керівництвом Глибоцької територіальної громади, а відтак і одностайна підтримка депутатів таки зіграли свою роль. Чесно додам і те, що добре знаю людей із рідного села, умію з ними знаходити спільну мову, постояти за вирішення їх проблем навіть там, де треба проявити твердість та силу характеру.
– Із чим зіткнулись уже в перші дні на новому місці роботи, що, передусім, постало перед старостою?
– Мабуть, не буду оригінальною у відповіді, бо, як зазвичай, ідеться про дороги. У нашому селі вони теж потребують якомога найповнішого впорядкування, зокрема і ті відтинки, що з’єднують Червону Діброву із Глибокою, Михайлівкою.
Водночас, необхідно навести лад із ліквідацією стихійних смітників, що утворилися обабіч них, а це особливо помітно після зими, танення снігів. Власне, є до чого докласти рук і в деяких інших питаннях, але про них, звісно, говоритимемо й вирішуватимемо дещо із часом. Маю надію на підтримку і допомогу з боку голови Глибоцької територіальної громади Григорія Ванзуряка, депутатського корпусу.
– До слова, Червона Діброва, яка є нині за кількістю населення, де зайняте його працездатна частина?
– Село невелике, у ньому проживає близько 600 чоловік. Ті люди, які за віком здатні заробляти на хліб, переважно мають роботу в Чернівцях і Глибоці. Лише незначна кількість фахівців працює у сільській сфері освіти, медицини. Ще двох помічників, як староста, маю на посадах соціального працівника і діловода.
– Не стану Вас далі завантажувати іншими темами, бо й справді лише освоюєтесь на новому місці роботи. Проте, дозволю собі запитати: Півонія Рибарчук не пригальмувала себе у любові до пісні, чи попри все вона стане «співочою старостою»? Даруйте, за такий вислів?
– Е, ні (посміхається), пісня була і залишається зі мною, адже у нас у родині без неї не обходимось. Загалом же, твердо налаштована на те, аби у селі знову зазвучала пісня, стало людно у будинку культури, бо яке ж то повноцінне життя без пісні, танцю і музики.
– Дякую, Півоніє Іллівно, за щиру розмову, щасти Вам!