26 березня – День національної гвардії України

Перебираючи у пам’яті коротку розмову із молодим глибочанином Андрієм Ткачуком, мимоволі ловив себе на думці, що все у житті хлопця виглядало, на перший погляд, надто буденно. По закінченні Глибоцького ліцею ще продовжив навчання у двох професійних ліцеях, зокрема у нашому селищі, а згодом і в Чернівцях. Здобув суто робітничі професії електрика та газозварювальника. До слова, такі фахівці нині доволі дефіцитні у ряді галузей, зокрема, і на будівництві. Їх охоче запрошують на роботу, пропонуючи відповідно й хорошу зарплату. Можна було такими обставинами сповна скористатися і Андрію. Та у двадцять років його призвали до війська, і з’ясувалось, що служитиме півтора року у частині національної гвардії, яка базувалась неподалік Києва. Іменувалась військова спеціальність Андрія –  стрілець відділення охорони одного з поважних об’єктів. Щоправда, цим не обмежувалась служба, бо солдата разом і з іншими нацгвардійцями часто залучали до охорони приміщень Верховної Ради, офісу Президента України під час проведення ряду громадських акцій. – Не просто то, мабуть, було? – запитав у Андрія. – Далеко не просто, – дещо стримано відповів він. – Коли годинами простоюєш у шерензі на гарячому сонці та морозі, стримуючи натовп від непродуманих дій. Боляче сприймались і образливі вигуки багатьох протестантів на нашу адресу, але, що поробиш – довелось витримувати. Як і чимало різних ситуацій виникало і в ході забезпечення порядку, що нерідко намагались порушувати футбольні фанати.

Добру школу витривалості, що й казати, пройшов Андрій за період строкової служби. Вона знадобилась і відтак, коли став контрактником десантно-штурмової бригади і брав участь в операціях об’єднаних сил проти російських агресорів на Луганщині. Власне, повернувшись зі Сходу України, Андрій Ткачук продовжує службу старшим солдатом у підрозділі, що розташований у Львові. Як тільки випадає нагода, поспішає до матері, яка щоразу з нетерпінням очікує сина у Глибоці. Дай, Боже, аби зустрічі траплялися частіше і щасливо.

Василь ГЕЙНІШ