Розмова кореспондента Василя Гейніша із викладачем Чернівецького національного університету, депутатом Глибоцької селищної ради Ларисою Коврик-Токар.
Штрихи до біографії:
Народилася у смт. Глибока, закінчила Глибоцьку ЗОШ №1. Навчалася на факультеті історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ ім. Ю. Федьковича за спеціальністю «Країнознавство», здобула фах магістра міжнародних відносин, перекладача. З 2004 р. працюю викладачем кафедри міжнародних відносин, захистила кандидатську дисертацію на тему «Еволюція зовнішньої політики Російської Федерації щодо країн СНД: головні напрямки та визначальні тенденції». Наразі – доцент кафедри міжнародних відносин. Заміжня, разом з чоловіком виховуємо 12-річну доньку. Життєве кредо – «Головне – завжди і всюди залишатися Людиною». Ніколи не чекаю подяки за зроблені справи, якщо впевнена, що щось потрібно зробити, то роблю, не залишаючи місця для шкодувань та жалю. Якщо ж говорити про дозвілля, то найкращий відпочинок – у колі родини та друзів. Люблю подорожувати Україною та за кордоном, отримую задоволення від читання художньої літератури, піших прогулянок, інтелектуальних ігор та кулінарії.
– Спершу, Ларисо Іванівно, хотілося б, аби поділилися тим, як Ви визначилися з приходом до наукової роботи, зокрема, де і коли захистили кандидатську дисертацію?
Власне, чому саме кафедра міжнародних відносин є місцем Вашої нинішньої викладацької праці в університеті? – Коли навчалася в університеті, то було багато варіантів подальшого працевлаштування. Але вже у магістратурі почала думати над роботою викладача вишу. Спершу цю ідею озвучив мій науковий керівник магістерської роботи В.Є.Струтинський, а потім запропонував залишитися працювати викладачкою і завідувач кафедри Ю.І.Макар. Тоді вже й визначилася з тим, що можу поєднати життя з вищою школою. В університеті без наукового ступеня звісно працювати не будеш, тому написала й захистила кандидатську роботу. Попри низку проблем, з якими стикнулася вища освіта в Україні, і наш університет у тому числі, робота зі студентами приносить максимум задоволення, я завжди відчувала тут, що я на своєму місці. І навіть, коли працюєш не на повну ставку, бо скоротилася кількість студентів, постійні гойдалки з наборами абітурієнтів, проблеми з фінансуванням, на свою кафедру приходиш як до рідних людей. Такий дружний, щирий і сердечний колектив варто ще пошукати!
– Якщо дозволите, то перейдемо до іншої теми розмови. Скажіть, будь ласка, як Ви були обрані депутатом до Глибоцької селищної ради на минулих виборах, тобто 25 жовтня 2020 року?
– Депутатська робота – новий досвід для мене, але для політолога-міжнародника це можливість застосовувати певні професійні навички на практиці, окрім того, це шанс бути долученим до прийняття важливих рішень для краю, який є для тебе рідним. Жодних інших мотивів немає. Балотувалася я від політичної партії «Європейська Солідарність» і тут теж свідомий вибір політичної сили, бо особисто для мене є неприйнятним голосувати за одних, а йти на вибори від інших, змінювати одну партію на іншу задля прохідного місця. Ідеологія ЄС мені близька, я її розділяю, а також вагомим є фактор того, що багатьох людей з партії знаєш особисто, причому багато років, тому й рівень довіри високий.
– Чесно кажучи, мене дещо дивує, що Ви, проживаючи і працюючи у Чернівцях, раптом поєднуєте цю обставину із депутатством у Глибоці. Тут ніщо не стає на заваді одне одному?
– Щодо вашого питання про проживання у Чернівцях і депутатство у Глибоці. Заважати такому поєднанню може тільки лінь і надзвичайна ситуація, яка б не дозволила приїхати до Глибокої. Все інше – абсолютно не перешкода. Я звикла працювати у постійному русі, у мене насправді мало вільного часу, бо такою є специфіка роботи. Але підготуватися до сесії, перечитати проєкти рішень, поцікавитися питаннями, які потрібно розглянути – це те, що можна зробити на відстані. А про проблеми громади знаєш із перших вуст, бо в Глибоці живуть мої найрідніші люди, в кожному селі ОТГ є чи родичі, чи друзі, які теж розкажуть про ситуацію, тому будеш її знати достеменно з першоджерел. Для людини, яка налаштована працювати і робити свою роботу якісно, перешкоди не заважають, а навпаки стимулюють, щоб їх долати.
– Дякую за розмову. Звісно, нехай щастить Вам в обох іпостасях.
Василь ГЕЙНІШ.