16 липня 1990 року Верховна Рада, тоді ще УРСР, ухвалила доленосний документ – Декларацію про Державний суверенітет України.
Декларація э документом історичної ваги, адже вона визначила національну державність українського народу, самостійність, верховенство і неподільність державної влади на всій території.
Державотворчий акт складався з 10 розділів, у яких детально було прописано основи державного, політичного, економічного ладу, підкреслено самостійність і суверенітет України.
Одним з центральних положень Декларації було положення про громадянство в Україні. В документі йшлося про те, що народ нашої держави становлять громадяни усіх національностей. При цьому, всі вони рівні перед законом, незалежно від майнового та соціального стану, походження, національної та расової належності, освіти, статі, релігійних та політичних поглядів, характеру та роду занять.
В документі також підкреслювалася економічна самостійність України. В ньому проголошувався намір про створення банківської, фінансової, цінової, податкової та митної системи, власного державного бюджету та грошової державної одиниці.
Декларацією була визнана самостійність України у вирішенні питань пов’язаних з освітою, наукою, духовним та культурним розвитком української нації.
Також в ній було проголошено намір, що відтепер Україна буде постійно нейтральною країною, не братиме участі у військових діях та не буде виробляти, набувати чи застосовувати ядерну зброю.
Документ проголошував право нашої держави на безпосередню реалізацію відносин з іншими країнами, укладання з ними договорів, обмін торгівельними, дипломатичними і консульськими представництвами.
Отже, ще в часи перебування України у складі СРСР було закладено основи майбутньої незалежності нашої держави та зроблено перший крок на шляху до неї.