У дитинстві, як і кожна дівчинка, маленька Іринка бавилась із ляльками. Та не просто гралася, а ще і прагнула для своєї лялечки обов’язково щось пошити. Незчулась, а вже і дев’ятий клас у Тарашанах закінчила. Тож, довго не думала Ірина Добрянська (так її нині офіційно величати), а подалась у Глибоцьке професійно-технічне училище освоювати фах закрійниці-швачки. Навчалась залюбки, дещо малювала на папері, сама видумувала моделі майбутніх плать, спідничок, словом, дівоча уява, а ще і здобуті знання – перетворили Ірину у справжню майстриню.
Втім, як не рідко буває, довелось згодом працю поєднувати із доволі раннім заміжжям, доглядом за дочкою та сином. Слава Богу, це поєднання аж ніяк не вплинуло на витвори умілих рук Ірини. Що правда, переважно кроїть та шиє привабливе жіноче вбрання для рідних та близьких знайомих. Звісно, не покидає задум відкрити невелике власне ательє, де її послугами могли користуватись модниці прекрасної статі не лише Тарашан, а і інших населених пунктів. Хочеться вірити, що так воно і станеться, бо дар божий, яким наділена Ірина Добрянська, ще довго і плідно служитиме тим дівчатам і жінкам, котрі захочуть побачити себе вельми привабливими у вбранні непересічної майстрині. До речі, саме так пасуватиме і це випускне плаття (на знімку), що заздалегідь Ірина Василівна пошила для своєї дочки.
Василь Гейніш
