Святкування “Маланки” завжди гучно проходило в краї напередодні Старого Нового року. Повна відсутність християнських символів і насиченість обрядами господарської та очисної магії засвідчують глибокі язичницькі витоки народної обрядової Маланки.
Дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, виконувало магічну, заклинальну функцію і було покликане відганяти злих духів і забезпечити людям урожай і здоров’я. Щоб людей не дісталися злі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати.
Для цього перевертали кожухи, розмальовували обличчя та виготовляли загрозливі маски, надягали дивний одяг і носили з собою дзвіночки, брязкальця чи батоги. Саме тому традиційні глибоцькі костюми на Маланку були рогатими, з свистками та дзвіночками.
Зважаючи на традиційну символіку, свято збереглося, ймовірно, ще з дотрипільських часів, а це не менше 7-8 тисяч років. Ще відтоді свято було пов’язане з народними гуляннями і традицією щедрування.
Щедрувальники ходили по селі, співали щедрівки, бажаючи господарям благополуччя і достатку. Тому колядникам дозволялося пустувати на подвір’ї – валити паркани, висмикувати солому з даху і наводити безлад у дворі. Ображатися за це не можна було.
Найцікавіше було, коли зустрічались дві різні ватаги. Калатання, стукіт, дзвіночки, жартівлива боротьба. Побратаються, поборються, і вирішують, далі йдуть маланкувати разом чи кожний гурт своїм маршрутом.
Звичайно, цьогоріч Маланка не мала такого розмаху і не була такою гучною, як раніше. В центрі Глибокої довелося спостерігати, як два гурти, об’єднавшись, маланкували разом. Зупинивши проїжджаючий транспорт, спочатку представлялись, називаючи кут, звідки вони є, і питали дозволу маланкувати. І після цього – щедрі віншування і побажання здоров’я.
І звичайно, свято супроводжувалося щедрим застіллям. У цей день належить накривати стіл з варениками, голубцями, борщем та картопляниками. Обов’язковими стравами, як і багато століть тому, вважаються пшенична кутя і узвар.
Вадим Рудий, фото автора
